ЛЮБОЗНАТЕЛЬНЫМ ПОДРОСТКАМ!!!

18.08.16 - СУП_афиша-ориг Тире_1Внимание!

БЕСПЛАТНАЯ ШКОЛА БЕЗ УЧИТЕЛЕЙ И СО СМАРТ-ВКУСНЯШКАМИ
приглашает вас присоединиться к «СУПу» — центру саморазвития подростков «Самоорганизующееся учебное пространство»

Если вам по душе:
• новые возможности для развития интеллекта!
• шанс обрести новых друзей и провести время с пользой и интересом!
• нестандартное обучение через кейсы и проекты!
• работа в команде в комфортных условиях, а не в шумном классе!
• учитель — советчик, готовый слушать и слышать, а не пугать оценками!
• пространство для отдыха и творчества, пространство, в котором учиться — вкусно, полезно и одно удовольствие!
То наш «СУП» именно для вас!

Смарт-Меню «СУПа»:
— изучение основ программирования и дизайна, бизнес-планирования
— ведение собственных социальных проектов
— изучение иностранных языков
— просмотр кино, видеороликов и др.
— развитие навыков коммуникации со сверстниками
— дистанционное, смешанное, неформальное образование и не только.

«СУП» — это шанс провести осень познавательно и весело;-)
Отведав нашего «СУПа», вы раскроете в себе новые таланты, определите сильные стороны характера и научитесь нестандартно подходить к решению жизненно важных задач!

Участником «СУПа» может стать каждый в возрасте от 12 до 16 лет. Занятия будут проходить в интерактивных форматах.

На нашей смарт-кухне есть место всем, кто заполнит АНКЕТУ ОНЛАЙН

Друзья, регистрируйтесь активно! Количество мест в группе ограниченно.

Будем рады ответить на Ваши вопросы!
тел.: 050 902 44 93, 093 503 01 34, 098 189 15 65
e-mail: projectcenter111@gmail.com

МЕНЯЕМ СЕБЯ И МИР К ЛУЧШЕМУ!

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: | Оставить комментарий

КЛУБ ОТВЕТСТВЕННЫХ РОДИТЕЛЕЙ ПРИГЛАШАЕТ

ориг-18.08.16-Клуб_ответ_родителей_афиша-01_1В Николаеве РАЗЫСКИВАЮТСЯ ЛЮДИ, понимающие важность личного развития и желающие создавать свое будущее самостоятельно!

Если Вы хотите улучшить:

  • свое критическое и креативное мышление
  • свою психологическую осознанность
  • навыки общения и ораторского искусства

Научиться:

  • лучше понимать и налаживать отношения со своим ребенком
  • успешно справляться с семейными конфликтами
  • находить решения многих жизненных задач

а также:

  • инвестировать в будущее Вашей семьи
  • расти как личность…

Ваше время пришло!

Выбирайте для себя:

  1. Учебную мастерскую «Эффективные коммуникации»
  2. Творческую мастерскую «Арт-терапия и драматерапия»

Учебно-прикладную мастерскую «Родительский ликбез»

Занятия в мастерских будут проходить в интерактивных форматах. Вы получите полезные и ценные знания для развития основных сфер Вашей жизни: отношения, семья, здоровье, отдых, развитие, духовность.График работы мастерских уточняется.

Чтобы стать участником Клуба ответственных родителей, заполните АНКЕТУ ОНЛАЙН

Спешите! Количество участников ограниченно!

Участие в проекте — бесплатное!

Будем рады ответить на Ваши вопросы!

тел.: 050 902 44 93, 093 503 01 34, 098 189 15 65

e-mail: projectcenter111@gmail.com

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: | Оставить комментарий

Південне Прибужжя — край український

Кожен відтінок на картині мало продумати.

Потрібно мріяти про нього, любити його, жити ним …

(Гюстав Моро)

P1030108В бібліотеці відкрилася виставка «Південне Прибужжя — край український» на якій представлені пейзажні замальовки-картини нашого земляка, художника-аматора Володимира Колеснікова. Виставка організована за участю бібліотеки та ММГО «Вітовське українське товариство»

Під час презентації виставки (13 серпня) присутні отримали справжнє естетичне задоволення від споглядання робіт художника та спілкування з ним.

P1030093 P1030103P1030095

 

Колесніков Влодимир Леонідович народився  12 січня 1958 року.  З 1979 по 1984 роки начався в Миколаївському будівельному інституті. В студентські роки малював комікси, які подобалися друзям. З 1984 р. до 2011 р. будував різні об’єкти по всій Україні, зокрема, в м. Балта Одеської обл., Первомайську, Чернівцях, Коблево та Миколаєві. До речі, такі великі торговельні центри як «КИТ»  та «СІТІ-ЦЕНТР» побудовані  за участю Володимира Леонідовича.

Відчуваючи потяг до прекрасного (з середини 90- років минулого століття захопивсяP1030110 колекціонуванням оригіналів картин) на світле свято св. Миколая в 2013 році Володимиру подарували перші пензлі, фарби та мольберт. Підтримка дружини, родини доньки Лілії, нарождення онука Михайлика, сприяли розкриттю  художньої сторінки життя непересічної особистості.  Перші уроки, як художник -аматор, брав з інтернету. Першою картиною був вітряк, з якого все й почалося…

     За 2,5 роки Володимир Леонідович намалював більше 150 робіт.

https://www.facebook.com/v.mnykh/posts/1031406863632878

Виставка триватиме  до листопада. В будь-якому разі краще все побачити на власні очі.

Колесніков

Рубрика: Библиотечная Лоция, Творческий Камбуз | Метки: , | Оставить комментарий

Від ідеї до успіху

Громадські активісти з усієї країни прибули на Форум «Від ідеї до успіху: місцеві ініціативи змінюють життя українських громад», який проводився мережею «Громадські ініціативи України» з 24 по 25 червня 2016 року в м. Чернігів. Інститут соціокультурного менеджменту теж став учасником даного заходу. Миколаївщину представила від імені благодійного фонду «Ласка» та Міжрайонного ресурсного центру для громадських організацій завідувач бібліотекою-філією №18 ЦБС для дорослих м. Миколаєва Ясько Ольга.

Яка наразі функція громадських організацій в Україні? Чи є третій сектор  «Ковчегом», що рятує та об’єднує країну? Як громадські ініціативи можуть змінити життя українських громад? Ці питання спонукають до роздумів та врешті  решт, вони мають відповідь.

Форум став для кожного учасника великим комунікативним майданчиком, генератором ідей, місцем обміну та переймання досвіду.  Захід відвідали як провідні діячі громадського сектору, так і початківці, які тільки починають свою громадську діяльність.

Перший день Форуму був присвячений обговоренню важливих та актуальних питань щодо ролі громадських організацій в країні, позиції влади по відношенні до подій сьогодення, представлення польського та білоруського досвіду взаємодії громади і влади.

Панельна дискусія «Роль громадських ініціатив в процесі трансформації країни. Досвід країн Центральної і Східної Європи» задала атмосферу заходу та спонукала до роздумів. Учасниками дискусії стали Дурнєва Тетяна (Донецька обласна організація КВУ), Андрій Нечипорук (Товариство Лева, Львів), Олесь Міхалевіч (білоруський громадський і політичний діяч), Павел Казанецькі – (Східноєвропейський демократичний центр, Варшава, Польща). Ключовим гаслом даної дискусії — «трансформація», де кожний спікер мав власне бачення і пояснення даного явища.

Андрій Нечипорук зазначив, що — «На теперішній час у процесі трансформації країни та громадських ініціатив можна виділити три тренди. Перший тренд — це довіра, а саме рівень довіри до громадських ініціатив став набагато вищим ніж раніше. Другий тренд – волонтерство, спостерігається збільшення громадських волонтерських ініціатив. З однієї сторони волонтерство це є масовий рух, з іншої – індивідуальний, тобто людина діє в міру можливостей, керуючись бажанням допомогти іншим. Третій тренд, що спостерігається в громадських ініціативах – це безпосередньо трансформація самих громадських ініціатив. Діяльність третього сектору стала більш професійною, виник сегмент спільних цінностей для громадських діячів, розуміння для чого функціонують громадські ініціативи. Тобто з’явилося чітке розуміння, бачення «куди ми йдемо?», яке з однієї  сторони дає наснагу, натхнення для громадських діячів, а з другої сторони це пов’язано з тим, що відбувається на геополітичному рівні…». Також Андрій зауважив, що Україна як нація знаходиться у процесі змін, трансформації, де здійснюється перехід від центру Євразійської до центру Європейської  цивілізації.

З поміж багатьох вагомих і доречних думок, що лунали на Форумі, хочеться виокремити наступну: «По аналогії Громадські організації виглядають як милиці для кульгавої держави, яка тільки стає на ноги. Держава потребує допомоги громадських організацій». Саме ця думка, яка пролунала від Тетяни Дурнєвої несе у собі відповідь на питання яку ж саме роль виконують громадські організації у нашій державі —  роль тих, хто завжди підтримає і надасть допомогу, організує та активізує населення до дії, знайде необхідні ресурси на вирішення тих, чи інших проблем.  Також Тетяна зазначила, що громадські організації поступово перебирають на себе функції держави у вирішенні проблем та наданні допомоги внутрішньо переміщеним особам, армії, людям з обмеженими можливостями. Тетяна наголосила на ризиках, які можуть виникнутиі, а саме: «Держава може звикнути до постійної волонтерської допомоги та підтримки, — це розбещує і балувати державу не потрібно». Пояснюючи чому така тенденція існує, спікерка зазначила, що при владі залишилися люди старої формації, які не можуть об’єктивно проявляти бажання розвиватися та переймати успішний досвід інших країн у порівнянні з громадськими активістами.

Павел Казанецькі спираючись на досвід діяльності громадських організацій у Польщі, не погодився з думкою Тетяни Дурнєвої, прокоментувавши – «Я не вбачаю проблему в тому, що громадські організації виконують роль держави. З польського досвіду хочу сказати, що чим менше держави – тим краще, громадськість повинна переймати якомога більше функцій держави». Павел зазначив, що трансформація це не тільки зміна держави та державних процедур, це передусім трансформація самого суспільства, тобто поки суспільство не зрозуміє, що воно є суб’єктом, «господарем» і повинно контролювати державу, до того моменту не буде зміни в Україні. Держава є для того, щоб служити суспільству, відповідальність лежить на суспільстві, а не на керівниках держави.

Друга частина Форуму була присвячена обговоренню  актуальних питань на тематичних дискусіях, де учасники мали можливість послухати виступи спікерів на такі теми як: «Механізми участі громадськості в процесах прийняття рушень»; «Захист прав людини в процесі трансформації держави»; «Участь громадських ініціатив в процесах децентралізації». Саме дискусії з останньої теми виступали учасники «Школи громадської участі» Іларіон Власенко та Олена Костриця. Зокрема, Олена представила виступ на тему «Бібліотека і громада: взаємодія у новому форматі», де розповіла про культурно-дозвіллєву, просвітницьку та проектну роботу бібліотеки, яка слугує Центром місцевої активності у громаді. Іларіон висловив думку стосовно процесу децентралізації та його впливу на життя громади.

Формат форуму поступово перейшов від дискусій до здобуття нових знань, умінь та навичок на майстер-класах від компетентних фахівців громадського сектору. Загалом було проведено сім тематичних майстер-класів: «Цифрова безпека», «Як організувати процес «бюджету участі» в місті», «Організація літературних фестивалів на місцях», «Як писати про свою діяльність?», «Як враховувати гендерні питання при підготовці проектів в діяльності неурядової організації/громадської ініціативи», «Сім секретів успішної адвокації» та «10 контрольних питань перед початком проекту». Учасники Форуму мали можливість відвідати той майстер-клас, тема якого їм була до вподоби.

По завершенню першого дня Форуму учасникам було продемонстровано фільм «Хто, як не ми?», мета якого показати внесок волонтерів у допомогу українській армії. Один з авторів фільму Сергій Глоков, який є переселенцем з Донбасу і нині проживає  у Львові, розповів про власні мотиви, що спонукало його до волонтерства. Фільм розчулив кожного глядача у залі, виникло відчуття гордості й поваги до тих людей, які жертвують майже усім заради хоч якоїсь допомоги воїнам-героям, котрі захищають кордони, гідність та суверенність Української держави. Після перегляду відбулася дискусія та обговорення фільму. Сергій Глоков зазначив, що планує показати даний фільм у школах, бібліотеках та інших закладах задля підвищення активності людей у допомозі армії, військовим та вимушено переселеним особам.

Другий день Форуму відкрив для учасників нові можливості для НУО, а саме цього дня було представлено цікаві виступи представників міжнародних та донорських організацій, презентовано видання організацій громадянського суспільства.

Зокрема, Віталій Ніщіменко (Громадський простір) розповів чому і як варто розповідати про свою діяльність, познайомив учасників з новинками сайту «Громадського простору». Тетяна Сила (Чернігів Європейський) представила програму Британської Ради «Активні громадяни» у галузі міжкультурного діалогу і сталого розвитку. Катерина Алимова (Перша благодійна торгова палата «Мурахи») представила новий та цікавий благодійний сайт — благодійна торгова платформа «Murahy.com», мета якого допомагати без грошей тим, хто цього найбільше потребує за рахунок продажу речей, якими людина вже не користується. Всі зібрані кошти йдуть на потреби тих, кого визначив продавець-жертводавець. Сайт діє  за принципом «Ви продаєте > Ви купуєте > Ви допомагаєте». Анна Опіц презентувала учасникам діяльність організації «DVV Іnternational», познайомила з національним проектом «Регіональні голоси за демократію», розповіла про майбутні плани, можливості та перспективи для певних областей України. Олександр Мітьков (громадська організація «Тамариск») закцентував увагу учасників на важливості діалогу та взаєморозуміння, розповів про мережу фасилітаторів діалогів.

Форум завершився урочистим нагородженням переможців Всеукраїнського конкурсу «Краща громадська ініціатива — 15» у різних сферах — волонтерство, екологія, культура, робота з людьми з особливими потребами. Отже, захід подарував необхідні знання, приємні знайомства та розкрив нові можливості розвитку українських громад. Форум надав унікальну можливість усвідомити, що кожна громадська ініціатива є кроком до єдності та зміни життя на краще.

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: , , | Оставить комментарий

Бібліотечний туризм Черніговом

Починаючи з 2000-го року відкрила для себе чарівну, древню і змістовну красу українського міста Чернігів. З цього часу мені знову і знову хочеться повернутися на його старовинні вулиці, відчути прохолоду численних прохолодних і доглянутих парків та скверів, зайти до храмів і монастирів, заснованих в перші часи руського православ’я і помолитися за Україну і її стражденний народ.

Імена видатних українців, пов’язані з цим містом навіть не варто повторювати, їх безліч, як і подій і місць,що свідчать про це. Тому зараз я скажу про одне з них – Михайло Коцюбинський і про пам’ять  його в Чернігові.

«Зведись народе, простягни руку по свою правду, як сам не візьмеш, ніхто не дасть…» — написано на вході в величний 3-поверховий, сірого кольору музей, збудований в 1983 році. Але душа сім’ї Коцюбинських живе в маленькому старовинному будиночку , де письменник провів разом з сім’єю останні 15, самих творчих  років свого короткого життя. Обидві будівлі входять в єдиний комплекс літературно- меморіального музею-заповідника М.М. Коцюбинського.

 

Правнук письменника і онук розстріляного НКВ -дистами ворога народу Романа Михайловича Коцюбинського – Ігор Юлійович Коцюбинський нині директор  музею-заповідника.

 

 

До нього я й завітала в черговий раз, з подарунком для музею від Миколаївської  « Просвіти» — енциклопедичним виданням «Шевченківський словник Миколаївщини» створеного Ігорем Марцінковським.  Перелиставши подаровану книгу , нащадок великого сонцепоклонника, сказав що вона – справжня гордість і скарб для просвітян Миколаївщини.

Завідувач бібліотеки Ольга Ясько

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: , | Оставить комментарий

Мій супутник — книга

TymO9C_VX_YШановний читач!

Бібліотеку № 18 Корабельного району м. Миколаєва цікавить ваше ставлення до книг і читання. Ваші відповіді допоможуть з’ясувати ставлення до книжкової культури і поліпшити роботу бібліотеки

Просимо Вас відповісти на запропоновані                                                                                        питання.

 

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: , | Оставить комментарий

Памятная доска на могиле Г.А. Потемкина в Екатерининском соборе города Херсона

 

В 1970 году в Херсонской областной организации общества охраны памятников была создана специальная комиссия по обследованию могилы Потемкина. Комиссия пришла к выводу, что имеющиеся в склепе череп и кости не являются останками Потемкина. В начале 80-х годов XX века обществом охраны памятников снова был поднят вопрос о принадлежности останков светлейшему. В мае 1984 года небольшая часть (приблизительно — седьмая) остававшихся в гробу костей была передана в Херсонское областное бюро судебно-медицинской экспертизы для установления истины. Одну из костей (получше) председатель общества охраны памятников разрешил увезти кому-то в Ленинград еще в 1982-1983 годах также на экспертизу. Когда пропал череп — никто уже не помнил.

Результаты экспертизы были оформлены в специальный альбом «Материалы о фельдмаршале Потемкине Г.А.» и переданы в общество охраны памятников и Херсонский областной архив.

В заключении экспертизы: «…нет никаких оснований сомневаться в том, что в склепе Екатерининского собора в Херсоне в настоящее время находятся останки Григория Александровича Потемкина-Таврического».

Заседание научно-методического совета общества охраны памятников постановило: «Согласиться с выводами судебно-медицинской экспертизы о том, что в склепе Екатерининского собора находятся останки Г.А.Потемкина».

Печальна участь останков светлейшего князя Г.А.Потемкина-Таврического и памяти о нем в одном из основанных им городов.

Не сохранился установленный в Херсоне бронзовый памятник.

Не сохранилось название улицы и бульвара.

Не сохранился его дворец, один из немногих архитектурных памятников Херсона конца XVIII века.

Неизвестно, куда увезен сосуд из склепа с набальзамированным сердцем или внутренностями покойного.

 

Не сохранилась бронзовая лента с надписью «Основателю Херсона — благодарные граждане. 5 октября 1891 года», установленная на могиле к 100-летию со дня смерти Г.А.Потемкина.

Сохранилась лишь надгробная плита да печально стоит гранитный пьедестал работы итальянского архитектора Ф.К.Боффо, на котором возвышался бронзовый памятник Г.А.Потемкину.

И только два острова на Днепре у Херсона — Большой и Малый Потемкинский — продолжают носить его имя.

В Николаеве сохранилось название улицы и была установлена памятная доска.

 

Григория Александровича можно назвать родителем нескольких городов.

В 1778 году был заложен город Херсон. Значение этого города нельзя переоценить: он должен был выступить в роли важнейшего центра строящегося Черноморского флота и главного порта. В этом же году был основан город Екатеринослав — в честь стараний императрицы Екатерины великой в освоении этого края. Благодаря Потемкину возникли города Павлоград, Николаев, Никополь и другие.

Кухар-Онышко, Н.А. Жизнь и смерть светлейшего князя Потемкина Григория Александровича /Н.А. Кухар-Онышко, В.Б. Пиворович.-Николаев: Возможности Киммерии, 2002.-144 с.

 

Рубрика: Исторический Круиз | Метки: , , | Оставить комментарий

Одночасний урок «Будь сучасним – користуйся інтернет-послугами»

Наша бібліотека провела  8 червня о 12.00  одночасний урок  «Будь сучасним – користуйся інтернет-послугами» з метою навчання навичкам користування сервісами електронного урядування (одночасний урок ініціювала Центральна бібліотека ім. М.Л. Кропивницького у 18 бібліотеках міста).

В рамках заходу городяни за допомогою інтернет навчились:

  • звертатись до мера та губернатора для вирішення нагальних питань через сервіси електронних петицій
  • отримувати адміністративні послуги
  • вести нарахування і облік внесків мешканців об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) через онлайн-сервіси
  • отримувати правову онлайн допомогу для демобілізованих учасників АТО
  • знаходити перелік препаратів, які держава закуповує для онкохворих за рахунок бюджету

Поява електронного уряду зовсім не означає, що зникне уряд традиційне. Мова йде, скоріше, про те, щоб спростити його роботу і автоматизувати все, що тільки можливо. Електронний документообіг, цифрові підписи, відкриті і доступні бази даних – лише мала частина того, що може забезпечити e-управління.
Але головна його перевага в тому, що українці зможуть забути про паперову тяганину, нестерпні черги і блукання з одного кабінету держустанови до іншої. Як мінімум, це дозволить заощадити час і гроші, зберегти здоров’я, як максимум – дасть можливість ефективно управляти державою, боротися з корупцією.

http://sotsdepart.mk.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1689:navchaemosya-koristuvatisya-internet-poslugami&catid=51&Itemid=162

Рубрика: Библиотечная Лоция | Метки: , , , , | Оставить комментарий

Вітовський (Богоявленський) госпіталь

Вітовський польовий лазарет

Макет Вітовського госпіталя

Макет Вітовського госпіталя

Перший лікувальний заклад на території сучасного Миколаєва почали будувати в 1788 році в Вітовці. Будівництво Вітовського польового лазарету було обумовлено російсько-турецької війною військові дії якої розгорталися в основному на території нашого краю.                                                                                                                              У XVIII столітті існувала практика направляти хворих та поранених для лікування в тил. Але лікар-епідеміолог Данило Самойлович, який працював в цей час на півдні, запропонував лікувати поранених в прифронтових госпіталях, так як довга дорога в тил погіршувала їх стан і збільшувалася випадки смертності. Усвідомлюючи правоту лікаря Потьомкін доручає йому організацію спочатку похідного, а потім і стаціонарного лазаретів в Вітовці і призначає його головним лікарем Вітовського госпіталю.

 Г.О. Потьомкін російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь.

Г.О. Потьомкін — російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь.

Передбачаючи тривалу облогу турецької фортеці Очаків в 1788 році, Г.О. Потьомкін, головнокомандувач Другою Катеринославською армією, наказав полковнику М.Л.Фалєєву терміново розгорнути польовий госпіталь для потреб армії. У своєму приписі Ясновельможний князь писав:«Крайняя настоит надобность учредить походный лазарет в Витовке. Я приказал для сего привести кибитки, домики походные и несколько мулов. Ежели к сему прибавить еще шалашей, то достаточно будет».                    

                                   Згадувані кибитки і похідні будиночки залишилися після подорожі Катерини II на південь в Криму. 27 липня 1788 року Фалеев звертається до генерал-майора П.А. Іслентєва:

 «…но как оных никто не знает разставливать, а у вас есть человек, знающий, [как] оные расставлять, то прошу одолжиться сим человеком для сей надобности, приказав отправить оного прямо в Витовку…»    

ГАНО, ф.243, оп.1, е.х.12, л.11

Основними причинами влаштування госпіталю в Вітовці були близькість до військових дій і наявність джерела з якісною водою, що рідко зустрічається в степовому Причорномор’ї. Вода була вирішальним фактором для запобігання шлунково-кишкових захворювань.

6 липня 1788 року Данило Самойлович отримав наказ світлого князя терміново переїхати з Кременчука в Вітовський госпіталь — для укомплектування його медичним персоналом і поліпшення госпітальної роботи. 27 липня Фалєєв в одному з листів скаржився:

«…в Витовке только теперь недостает лекарства и медицинских чинов, об откомандировании коих и отпуске лекарств повеление уже подписано…»  

У вересні Самойлович звернувся до Фалєєва з проханням дати ордер на більш високу штаб-лікарську посаду лікарю Білопольському, що і було виконано.

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича

 Надісланий в Вітовку з Єлисаветградського госпіталю доктор Вестберх незабаром перетворився в Берха, і навіть Бера. Для проживання в Вітовці йому була виділена кибитка. Лікарь Яків Єнько служив в Катеринославському єгерському корпусі. Державна медична колегія призначила його в Українську армію, звідки Потьомкін відправив у Вітовський госпіталь.Серед виділених для обслуговування поранених і хворих солдатських дітей Самойлович угледів здібності до лікування у свого тезки Данила Векшіна і попросив визначити його в лікарські учні. Хлопчику було призначено платню 70 рублів на рік, а лікарю було доручено «привести оного ученика к скорейшему познанию своей науки».

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича. 2.

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича. 2.

До жовтня 1788 року медичних чинів в госпіталі було при достатньо і Фалєєв запропонував таврійському віце-губернаторові І.К.Габлиць на вибір — лікаря або підлікаря.

Не всі заявки Данила Самойловича на медикаменти виконувалися аптекарем Херсонської польовий аптеки Лефе, і Фалєєву доводилося пояснювати, що Вітовка віддалена від міста Миколаєва, і місце незаселене, тому потрібно відпускати всі замовлені Самойловичем медикаменти та інші речі, щоб не було зупинки в лікуванні хворих. З листування з’ясувалося, що деякі ліки просто відсутні в аптеці, і заявки на них була послані в Москву. 17 вересня Фалєєв повідомим лікарю:                     «Уже к вам веники для бани отправлены, прошу приказать больным вымыться, ибо после бани будет полезно, как я и прежде просил – новое белье надеть и в новые сараи их положить».

Цей тимчасовий лазарет був побудований в дуже короткий термін, бо вже 24 липня Фалєєв сповіщає Самойловича про те, що в госпіталь прямують перші хворі — 88 осіб гренадерського флотського батальйону Суворова з Кінбурна, відправлені 20 липня під Очаків, і 52 людини з Херсона.

 Ордер Г.А. Потемкина полковнику М.Л. Фалееву                                                                                                                                                                                          
22 июля 1788 г.   
Я приказал отправить в Витовку Гренадерского батальона что во флоте больных и именно из Кинбурна 88 и из Херсона 52 человека о чем дав вам знать предписываю, чтоб о пользовании больных употреблено было всевозможное попечение.                                                                                                                       
РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133,л. 44

У розпорядження Самойловича були відряджені з армії медичні чини, яких катастрофічно не вистачало. За наказом Потьомкіна в Вітовський госпіталь були направлені штаб-лікар Вовчинецький, підлікарь Якімітенко. При госпіталі вже перебували підлікарі В. Червінський і гезель (помічник) Молтієнский, яких Ясновельможний наказав екзаменувати.

Ордер Г.А. Потемкина М.Л. Фалееву                                                                                                                                                                                                      
 21 сентября 1978 г.                                                                                                                                              
Лагерь под Очаковым.
По представлению Вашему от 13 числа дано мое повеление о командировании в Витовский госпиталь штаб-лекаря Волчинецкого, лекаря Бобровского и подлекаря Якимитенка, что ж касательно до находящихся при том госпитале подлекаря Червинского и гезеля Молтиевского, то в знании их прикажите медицинским того госпиталя чинам экзаменовать и ежели достойными окажутся в произведении чинами представить мне.                                                                                          
 РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133, л. 106

У той же день доглядачем Вітовського похідного лазарету був призначений капітан Е.Е. Цимерман, що залишався на цій посаді до грудня того ж року.

На роботах у Вітовці використовувалася праця полонених турків з-під Очакова. 8 вересня 1788 року Фалєєв писав доглядачеві Вітовського госпіталю
Е.Е.Цімерману, щоб він повідомив,  «…какие именно в числе поступивших в ведомство ваше пленных турков есть ремесленники и мастеровые, предписываю прислать ко мне именной список для представления онаго Его Светлости и по том назначении оных в работы».                                                                                                    Отримували полонені на харчування по 15 копійок в день.

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…                                                                                                                                  
25 августа 1788 г.      
50 человекам пленных турок по отправлении из Херсо- на в Витовку выдано каждому порционных на 4 дни по 15 копеек.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 6

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…                  
 14 сентября 1788 г.
Для 30 человек пленных турок в Витовке работающих куплено 30 пар котов по 60 копеек.                                                                                                          
 ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х .10, л. 7

23 липня Потьомкін склав спеціальний припис, як годувати хворих в госпіталі:

«В пищу для больных отнюдь не употреблять вещей нежных как то цыплят, яиц, молока. Сие последние для припасок иметь как лекарство, но не в пищу. Пища же должна бать простая, но питательная, которая больным по степени их крепости сил долженствует предписываться. Слабым бульон или кашу жидкую, употребляя говядины менше, дабы навар был не очень силен. Для тех, кои покрепче, навар сильнее, а кои уже выздоравливают, тем давать мясо есть, щи и кашу погуще. Говядина чтоб была самая хорошая, а для пост- ных дней варить на вяленой рыбе или снетках. Хлеб чистой и хорошо изпеченой, по утру збитень слабым без горячего вина, а прочим – морской… Сим способом люди будут довольны и сыты, а казна не потерпит того убытка, какой бывает от злоупотребления в госпиталях от больших цен за редкие вещи… Масла коровьего вовсе хорошого достать нельзя, то и употреблять его запрещается».

На 2 серпня в госпіталі розміщувалося близько чотирьохсот хворих: 210 — в бараках, 143 — в будиночках і кибитках. А через два тижні до Самойловича було направлено з армії ще 562 пацієнта з різних полків, так як в армії під Очаковом спалахує епідемія кишкових захворювань, а нестача вітамінів сприяє появі цинги.

У госпіталі був застосований метод карантину, який поширювався на все селище, де були введені суворі санітарно-гігієнічні правила. Потьомкін, завжди дуже вникав в усі подробиці справи, дізнавшись про становище в Вітовському госпіталі, послав Самойловичу припис:

«… чтобы находящимся в Витовке больным скорбутным не давать засыпать им, варить им кисель и ставить квас с хреном, поносных держать особо и мыть по- чаще, остерегаясь класть их вместе с такими какой болезни не имеют, давать им в пищу толчу из сухарей со щами и тюрю, а квас чтобы был кислый, примечать при том, какие действия вода Витовская производит».

В результаті вжитих заходів епідемія була швидко ліквідована.

Богоявленський госпіталь

План госпіталю

План госпіталю

Невеликий тимчасовий лазарет в Вітовці не міг задовольнити потреб армії, тим більше що облога Очакова обіцяла бути затяжною. Тому ще влітку 1788 року поряд велося будівництво кам’яних і дерев’яних постійних госпітальних зв’язків. Вони складалися з трьох кам’яних корпусів (два у вигляді літери «Г» і один прямокутний), розташованих «спокоєм», кухні, лазні, будинки для медичних чинів, морською аптекою з лабораторією. Керував цими роботами інженер-підпоручик Іван Васильович Соколов. В адресованих йому листах Фалєєв рекомендує закінчити хоча б один будинок госпіталю, перекрити його очеретом, а потім робити внутрішні роботи. Стіни будівель були складені до вересня, до холодів. Робота ця була зроблена каменяреми Смульським ті інш., і отримали вони за неї 1475 рублів.

Ведомость строениям в Витовке
19 октября 1788 г.
Каменщикам Смульскому с товарищи за кладку казенных госпиталей в число 1475 рублей выдано 488 рублей
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х .6, л. 152
Бічний фасад госпіталю

Бічний фасад госпіталю

А зведення перекриттів і внутрішні роботи тривали до кінця листопада. Роботи велися в кам’яних госпітальних зв’язках, дерев’яних флігелях, кухні і будинках для медичних чинів. Протягом жовтня-листопада робилися також вікна і нари для хворих. В кінці листопада настали холоди, і роботи в госпіталі були припинені до середини квітня 1789 року.

На початку жовтня 1788 року Фалєєв займається організацією заготівлі дерев в Мошнянских лісах і перевезенням цих матеріалів до гирла Інгулу. У Миколаївському обласному архіві зберігаються рахунки на обмундирування інвалідів і рекрутів, інші — оплата роботи полонених турків, які перебувають в Херсоні. Понад двадцять аркушів займає «Счет о деньгах, употребленных на строение Витовского госпиталя и содержание в оном больных военнослужителей». Розпочато рахунок 29 червня і закінчений 7 листопада 1788 року. А сам госпіталь перебував у відомстві полковника і кавалера Фалєєва.

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…
27 августа 1788 г.
Куплено в Херсоне и оправлено в Витовку гвоздей 1 000 двутесных -4 рубля 50 копеек.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 3
 
Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…
29 августа 1788 г.
Куплено в Херсоне 29 пудов канату белого для таски лесов и других надобностей по строениям 38 рублей.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 5

На початку листопада 1788 року Фалєєв писав у рапорті Воїну Васильовичу Нащокіну, генерал-поручику Катеринославської армії:

«Для больных, состоящих в Витовском госпитале, а особливо для раненых весьма нужны кровати, которых здесь в покупку отыскать я не мог… покорнейше прошу снабдить оными – отпустить из Херсонского генерального госпиталя, а в случае не имения излишних приказати мастеровым сделать сто одиноких кроватей»

23 листопада 1788 року головному лікарю госпіталю Данилові Самойловичу було наказано очистити госпіталь від видужуючих хворих — частину виписати, а частину відправити в Херсон доліковуватися.

Ордер Г.А. Потемкина М.Л. Фалееву.
Лагерь под Очаковым
 15 ноября 1788 г
  Состоящих в Витовском госпитале больных нужно перевести в Херсонский, дабы очистить первый для больных из армии прибыть имеющих. Поспешите сие исполнить со всевозможным сохранением людей.  
   РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133, л. 134                                                                                                            
Письмо М.Л. Фалеева смотрителю Витовского госпиталя М.А.Высоцкому.                               4 декабря 1788 г.        
  Нужно спешить отправить из Витовки в Херсон больных. Оставить таких, коим нельзя в дорогу следовать и сильно больных.     
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 90, л. 241 об.

Госпіталь потрібно було підготуватися до прийому поранених, так як очікувався рішучий штурм фортеці Очаків. Основними пацієнтами госпіталю стали військові чини, а також адміралтейські служителі і рекрути. Місце роботи останніх — Адміралтейство — знаходилося досить далеко від Вітовки (до 10 верст). Особливо невигідно було посилати в госпіталь легко виліковних хворих, за якими могли доглянути на місці їх товариші. З цієї причини в самому місті, що носить з 27 серпня 1789 року назву Миколаїв, створюється тимчасовий лазарет. Умови життя хворих як Миколаївського лазарету, так і Богоявленського госпіталю, залишалися на найнижчому рівні. Про жодні постільні приналежності не могло бути й мови. Для підстилки хворим влітку було заготовлено сіно в Чорній долині біля Миколаєва і на Фаберовій дачі (в Спаському). Сіно надійшло в відомство доглядача Богоявленського госпіталю майора Михайла Висоцького, який змінив в 1789 році на цій посаді   Е. Цимермана.

До кінця 1789 року будівельні роботи в госпіталі практично припинилися. На той час госпіталь складався з семи кам’яних палат і шістнадцяти дерев’яних, критих очеретом, а також будиночків, в яких розташовувалися кухня, пекарня, лазня, аптека. Поруч були встановлені безліч наметів і войлочних татарських юрт.

На території госпіталю знаходився потужний фонтанний колодязь зі здоровою питною водою. Надалі Потьомкін планував побудувати тут великий госпіталь, де могли б лікуватися і хворі з Херсона. Звичайно, такий невеликий медичний заклад не міг задовольнити потреб зростаючого міста. Віддаленість Вітовського(Богоявленського) госпіталю від Миколаєва заважала використовувати госпіталь жителями міста.

У Богоявленському госпіталі з липня 1788 року по травень 1790 року під керівництвом Д. С. Самойловича лікувалося 16 000 хворих та поранених. З
них померло 1118 осіб, або 7%. Біля госпіталю вченим був влаштований великий аптечний сад, де вирощували лікарські рослини, необхідні для лікування хворих.

Влітку 1790 роки з’явився тимчасовий лазарет в Миколаєві, біля адміралтейства. В Богоявленську в цей час було всього 55  хворих.

Лінія фронту відсунулася далеко від Богоявленська, Самойловича вже не було в госпіталі, лікарі були відправлені в інші місця служби.

Після закінчення російсько-турецької війни необхідність в Богоявленському
госпіталі поступово відпала, і в липні 1792 року Михайла Леонтійович писав
в одному з листів, щоб повернувся з  відпустки доглядач Богоявленського госпіталю прем’єр-майор Висоцький. Його присутність на роботі було необхідно, так як госпіталь знищується, а багато рахунки по ньому незакінчені. А лікувальний заклад перенесли до Миколаєва, де на адміралтействі працювало багато майстрових, яким потрібна була медична допомога.
Госпітальні будови ще деякий час використовувалися, але до наших днів не збереглося нічого.

Джерала:

Кухар-Онышко Н.А. Легендарные имена. Данило Самойлович и развитие здравоохранения в Николаеве: Очерк.-Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2010.-48 с.: илл.

Кухар-Онышко Н.А.

Богоявленск-колыбель Николаева:Очерк.-Николаев:Издательство ирины Гудым, 2013.-208 с.:илл.

Рубрика: Исторический Круиз | Метки: , , | Оставить комментарий

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ЗА КВІТЕНЬ 2016 РОКУ

b8b40d5142f2cb1c6f2cf1fdc8308e41

Шановні відвідувачі!

Пропонуємо вам ознайомитися з новинки літератури які надійшли до фондів нашої бібліотеки.  Приходьте до нас, і ми допоможемо Вам у виборі та пошуку книг саме для Вас! Інформацію про нові надходження за квітень дивіться ТУТ

Рубрика: Библиотечная Лоция, Книжный компас | Метки: | Оставить комментарий