Козацькі поселення в Жовтневому районі

В строкатому етнографічному матеріалі Миколаївської області чималий пласт займає елемент української козацької культури. Сьогодні варто поставити на часі дня питання про цілеспрямовані розвідки саме цієї частини етнографічно-фольклорного матеріалу на Миколаївщині. Полегшити ці пошуки може чітке визначення місць поселення та проживання козаків на території нашої області. Часто-густо козаки перебували  на Північному Причорномор’ї ще за часів зародження козаччини. Багато з них віддали своє життя у цих степах, ховаючись по балках, урочищах, ярах, щоб звільнити невільників українців, відбити їх у яничарів.

Богоявленське — /до 1789 р. с. Вітовка, до 1938 р. Богоявленськ, а на картах Гільома Левасера де Боплана 1620-1637 р. р., братів Сансонів в 1647 – Винорадна Круча, Щенка, в 1701-1705р. р. просто Круча (за В. Кас’яновським) розташоване на березі Бузького лиману за 70 км. від Чорного моря. Засноване в 1399 році литовським князем Вітовтом, який побудував тут укріплення, заснував митницю для торгівлі з татарами. В селі було тимчасове розташування козаків, є залишки козацького кладовища (Єлісеєв В.Ф. «К истории обработки камня на Николаевщине») .

Під час російсько-турецької війни у Вітовці побував М.І.Кутузов з козаками Чорноморського війська. У розташованому тут госпіталі працював видатний вітчизняний лікар Д.С.Самойлович. Козаки Чорноморського Бузького війська обморожені, поранені лікувались у цьому госпіталі.

В 1709 р. через Вітовку проходив останній шлях гетьмана І.Мазепи

Кисляківка – село входить в територію Лиманівської сільської Ради. Розташоване на лівому березі Бузького лиману. Засноване в середині XVIII ст. на місці колишнього  запорізького поселення (ІМС). Тут була збудована перша козацька церква в ім’я Спаса 1772 р. По своїй архітектурі це була капітальна будова: стіни були зроблені з дикого каменю біля трьох аршин товщини; дзвіниця, побудована також з каменю, окремо від церкви, але не з заходу, згідно з каноном, а з південно-східної сторони. Ззовні це чотирикутна видовжена башта в два поверхи з кількома амбразурами, з двома, одні навпроти других, дверима з сходу на захід, і двома , одна проти одної, камерами в середині. Будівля дзвіниці розміщена так, що одні двері її виходили до р. Південний Буг, а другі – до Дніпровського лиману. Дзвіниця була пристосована для бойових дій на випадок нападу татар. Ця церква є унікальною. (За Д. І. Яворницьким)

Руське – село входить в Лиманівську сільську Раду, розташоване на лівому березі Бузького лиману. Село Руська коса або Руське виникло в кінці ХІХ ст. За Томіловим про Руську косу, як і Волоську, розповідають, що ще в давні часи люди приходили на судах сюди зимувати. З давніх давен тут була переправа з Русі на Валахію, тому й коси називали Руською і Волоською. Після поразки в 1709 р. 8 липня І. Мазепа разом з Карлом ХІІ почали перевозитись через Буг з Руської пісчаної коси на косу Волоську /недалеко від с. Парутино/ і подалися до Очакова. (За М. Аркасом)

Семенів Ріг /Лупареве/ — розташоване на лівому березі Бузького лиману за 23 км. на південь від райцентру і за 20 км. від залізничної станції Прибузька. Село входить в Лиманівську сільську Раду. Засноване біля славнозвісного  Семенового Рогу в ХVІІІ ст. За Д. Яворницьким тут стояв прикордонний козацький пост з 200 чоловік  кінної команди і 40 очеретяних халабуд. Згідно переказу, ріг одержав назву від імені козака Семена, який переселився сюди і полював тут на диких кіз. Запрошені на це місце переселенці стали називатись козаками, а сам Семен одержав прозвище Козак. (За О.С.Афанасієвим (Чужбинським))

Свято-Троїцьке – село входить в Лиманівську сільську Раду, розташоване на лівому березі Бузького лиману в районі Руської коси за 15 км. від залізничної станції При бузька. Виникло в ІІ-й половині ХVІІІ ст. (ІМС) Поблизу сучасного села стояв Свято-Троїцький табір І. Мазепи з шведським військом Карла ХІІ. 6-8 липня 1709 р. відбувся бій російських військ із залишками військ Карла ХІІ та І. Мазепи, внаслідок якого шведи були розбиті і відступили на Руську косу, а звідти на Волоську косу. Біля 400 воїнів було взято в полон, а частина воїнів загинули і поховані на Руській косі. Про це сказано в книзі «Летописное повествование о Малой России». /Москва, 1847 г. Описание Александра Ригель мана. 1785-1786г.г. /

 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: