Posts Tagged ‘Богоявленск’

Історичний хронограф

Місцина Вітовки була заселена з залізної доби. Поблизу Вітовки були стани кімерійців або скіфів, котрі залишили по собі кургани. З 4 століття до н. е. тут оселяються греки, поселення яких відомі біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани. У 200—400 роках простежується перебування слов’ян — антів.

Неподалік Вітовки, на піщаній косі (зараз територія заводу Океан) існував Дівочий (жіночий) монастир,згідно з легендами, котрий був зруйнований монголами у 1233 — 1236 роках.

Заснування Вітовки

Походження назви селища над Бугом пов’язують з ім’ям великого литовського князя Вітовта. Він розширив кордони Литовської держави до Чорного моря. Його реформи 1390-х рр. зміцнили землі і дали розвиток народам. За часів князівства Вітовта південні степи швидко освоювали і заселяли. Для зміцнення кордонів будувалися замки і фортеці, для торгівлі — митниці, нові міста. Це фортеця Святого Іоанна в гирлі Дніпра, Хаджибей, а на території Миколаївщини — Вітовка (Богоявленськ), Сокілець (Вознесенськ), Балаклея (в районі злиття Чічіклеі і Південного Бугу), Дашів (Очаків).

1399

  • численні легенди пов’язані з Вітовською митницею (передмістя нинішнього Миколаєва) часів Великого князівства Литовського. Іноземних послів і мандрівників вражали темпи будівництва таких пунктів. Як правило, замки з каменю Вітовського часів споруджували всього за місяць. Поруч з Вітовтовою митницею-фортецею виникло поселення, яке місцеві жителі назвали Вітовтовою лазнею («Вітольд-Гаммані»). Щодо цієї назви існує кілька версій: по-перше, воно пов’язане з мінералізованою водою, яка у великих кількостях витікала з джерела, по-друге, в давньоруській мові «лазнею» називали церковний купол, по-третє, «лазнею» називався кам’яний будинок, де жив митник. Незважаючи на різницю підходів до назви «Вітольд-Гаммані», їх можна з’єднати в єдиний логічний ланцюжок: на відомому святому місці з ключем з цілющої води за часів князя Вітовта була побудована митниця. Вона виконувала свої функції на переправі через Південний Буг, пізніше відомої як Вітовт брід. А поруч почав активно зростати населений пункт.Поселення на цьому місці було названо на честь нього — Вітовка. Після втрати Великим князівством Литовським Північного Причорномор’я ця територія 350 років належала Османській імперії.

В кінці XVIII ст. Вітовка була єдиним заселеним поселенням на території сучасного Миколаєва.

Вітовка

1709

  • через Вітовку, після поразки під Полтавою (Полтавська битва), відступали залишки війська шведського короля Карла ІІ з козаками Івана Маземи, полковниками Костем Гордієнком, Пилипом Орликом та графом Понятовським

1737

  • через Вітовку переправлялися російські війська під командуванням генерал-фельдмаршала графа Б.Х.Мініха, спільно з Запорозькими, Донськими, Чугуївськими козацькими військами для штурму турецької фортеці Очаків

1739

1773

  • діяла православна церква Богоявлення Господня, заснована невідомо коли, але є версія, що це була одна з перших православних церков у нашому південному краї

1774

1784

  • у Вітовці розпочалася чума

1785-1792

1788

  • 25 травня  в район Вітовки прибув командир Бузького єгерського корпусу генерал-майор М.І. Кутузов, який шукав зручне місце для переправи на правий берег для штурму Очакова.
  • за наказом князя в Богоявленськ прибуває знаменитий петербурзький архітектор І.Старов, який складає генеральний план забудоби Богоявленська
  • розпочинається велике будівництво:  першого лікувального закладу на території сучасного Миколаєва, штабу, казарм, палаців Потьомкіна та його племінниці Браницької, лазень, будинків для офіцерів та медичних працівників, флігелів, конюшень, сараїв та ін…
  • за наказом Потьомкіна, розпочалося будівництво першого лікувального закладу на території сучасного Миколаєва. Будівництво Вітовського польового лазарету було обумовлено в цей час російсько-турецької війною. У XVIII столітті існувала практика направляти хворих та поранених для лікування в тил. Але лікар-епідеміолог Данило Самойлович, який працював в цей час на півдні, запропонував лікувати поранених в прифронтових шпиталях, так як довга дорога в тил погіршувала їх стан і збільшувала смертність. Усвідомлюючи правоту лікаря, Потьомкін доручив йому організацію спочатку похідного, а потім і стаціонарного лазаретів в Вітовці і призначив його головним лікарем Вітовського шпиталю.  При шпиталі діяла школа лікарських учнів, вченим був влаштований великий аптечний сад, де вирощували лікарські рослини, необхідні для лікування хворих та знаходився потужний фонтанний колодязь зі здоровою питною водою
  • у  шпиталі з липня 1788 року по травень 1790 року під керівництвом Д. С. Самойловича лікувалося 16 000 хворих  і поранених. З них померло 1118 осіб, або 7%

1789

  • Потьомкін  перейменовує Вітовку в Богоявленськ на честь існуючої тут давньої церкви Богоявлення
  • в кінці жовтня в Богоявленськ прибуває Джон Говард для вивчення умов утримання поранених в шпиталі
  • 18 жовтня 1789 року інженер-поручник Івану Васильовичу Соколову доручено розробити планування кварталів в Богоявленську, де будуть розселені заштатні церковники, переведені з Чернігівської губернії
  • Потьомкін доручає заснувати в Богоявленську першу в Росії сільськогосподарську школу практичного землеробства і тваринництва, школа проіснувала в Богоявленську до 1797 року і була переведена в передмістя Петербурга

Чорноморське Адміралтейське  військове поселення Богоявленськ

(з 1790 по 1861)

У 1790 році Г. Потьомкін отримав дозвіл імператриці Катерини ІІ на створення Чорноморських адміралтейських поселень, жителі яких мали працювати на будівництві судів в Адміралтействі. Селища ці були розташовані неподалік від міста: Воскресенське, Калинівка, Покровське та Богоявленське. Всі вони були підпорядковані Чорноморському Адміралтейському правлінню і одночасно, до 1798 року канцелярії  міста Миколаєва. Селяни поділялися на три рівні частини, і кожна третина виходила на роботи в Адміралтейство на три місяці. Не брали участі в роботах старі (старше 60 років), каліки, малолітні і жінки. Решту часу селяни займалися своїми польовими і домашніми справами.

1790

  • розпочинаються навчання в школі практичного землеробства і тваринництва
  •  в Богоявленську казенному саду, С.Грибницьким був застосований металевий плуг (вперше в Російській імперії), а потім ним орали землю під сади навколо поселення
  • запроваджується землеустрій, і поселенцям було відведено 4000 десятин землі з порожніх казенних земель і куплено 3000 десятин у Ф.Демського, що становило по 15 десятин на душу населення
  • у квітні   Потьомкін наказує поселити в Богоявленську заштатних церковників разом з сім’ями
  • в цей час триває посилене заселення Богоявленська з Київської, Черніговської, Новгород-Сіверської, Могильовської, Московської, Нижегородської, Калузької, Саратовської та інших губерній і біглих селян, які шукали кращої долі
  • наприкінці травня Г.Потьомкін доручив архітектору Старову розробити проект садибного ансамблю в Богоявленську. Керував будівництвом будинку підрядник і кам’яних справ майстер Микола Аладов
  • влітку  почалися будівельні роботи і розбивка Богоявленського парку за вказівками  садового майстра Вільяма Гульда, який приїхав до Миколаєва

1791

  • в Богоявленську замість військового шпиталю утворений Морський шпиталь

1794

  •  неврожай цього року призвів до голоду населення і падіння худоби через нестачу сіна та зерна
  •  до Богоявленська були переселені з Білорусії майстрові-прядильники, ткачі, гунтики Кричевського канатного заводу

1795

  • навколо казенного саду ставлять кам’яну стіну та встановлюють зі сходу та заходу ворота
  • в Богоявленську проживає 864 мешканців: вільнопоселених (15 чол. і 10 жін.), заштатних церковнослужителів (349 чол. і 329 жін.), теслярів і майстрів (10 чол. і 14 жін.), кричевських ткачів (68 чол. і 53 жін.), солдат-інвалідів (10 чол. і 6 жін.). Всього: 452 чол. і 412 жін.

1796

  • Богоявленськ навідує адмірал Ф.Ф. Ушаков

1797

  • школу практичного землеробства переводять з Богоявленська до передмістя Петербурга
  • архітектор В.А.Вунш добудовує колодязь фонтана

1803

  • В Богоявленську проживає 770 мешканців
  • Низький врожай призводить до голоду найбіднішого населення
  • Священик Лука Івашкевич звертається до командира Чорноморського флоту де Траверсе з проханням дозволити будівництво в Богоявленську кам’яної церкви згідно з проектом І.Є.Старова за рахунок адміралтейства. Прохання було задоволене.

1806

  • Освячення церкви (?)
  • Шведом Серваніусом Шлейденом побудована суконна фабрика

1811

  • Проживає 1255 мешканців-630 чоловіків та 625 жінок
  • На парусно-суконній фабриці працює три роти солдат та 1400 адміралтейських поселян. Директор фабрики капітан Банков.

1830

  • Директором казенних богоявленських фабрик призначають В.І. Богдановича

1833

  • Проживає 2 458 мешканців – 1314 чоловіків та 1 114 жінок, придатних до роботи в адміралтействі – 714.
  • Старостою обраний – Прокопій Романов, церковним – Микита Осипов, суддями – Таланов, Павленко, сільським писарем – Лебеденко, писарем суконно-парусної фабрики – Дмитрієва

1838

  • Проживає 2723 мешканця – 1427 чоловіків та 1297 жінок; дворів — 431, вітряних млинів – 35, одна крамниця, 1646 голів рогатої худоби, 139 коней, 632 вівці, 8 347 десятин суспільної землі, з них 7 657 десятин орної землі.

1840

  • Нове морське відомство забороняє селитися відставним солдатам в Богоявленську

1856

  • Сільська община купує Фалєєвський хутір із садом та прилеглу до нього 131 дес. орної землі, але це не покращує стан малоземельних селян

1857

  • В Богоявленську проживає 2956 мешканців

1858

  • Морське відомство передає сільському товариству в користування фонтан з басейном, 24 приміщення суконної та парусної фабрик, щоб з каменю цих будівель збудували церкву, молитовний будинок на кладовищі, церковно-приходську школу, хлібний склад

1859

  • Населення налічує 4 509 мешканців, з них : 6 – дворян, духовних осіб – 29, міщан – 6, удільних селян – 2, колишніх адміралтейських поселян – 4 444, безстроково відпущених солдатів – 5, нижчих офіцерів та їх сімей – 15 чоловік

1861

  • Богоявленськ виключать з морського відомства, а селян зачисляють до стану міщан, ремісників, купців і підпорядковують міській адміністрації з правом користуватися своєю землею, сплачувати державним оброк, поставляти повну кількість рекрутів та виконувати різні повинності

1869

  • Заснована двокласна земська школа, в якій навчалося 26 дітей: 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

1870

  • В школі навчається 185 учнів – 110 хлопчиків та 75 дівчаток. Їх навчають 2 світських вчителя та один законовчитель; 1873- в школі навчається 220 дітей: 150 хлопчиків та 70 дівчаток.; 1875 — Кількість учнів різко зменшується в школі навчається 109 дітей

1871

  • Богоявленська община збудувала нову будівлю думи

1872

  • Населення Богоявленська налічує 6 198 чоловік. В господарстві у поселян було: 10 799 десятин землі, 325 коней, 1 140 голів великої рогатої худоби. Діє дві церкви, кам’яна та дерев’яна, 62 вітряних млини, 5 кам’яних громадських будівель, 220 присадибних кам’яних будівель

1875

  • В Богоявленську проживає 5 022 чоловік – 2483 чоловіків та 2539 жінок. Серед них: 2620 землеробів, 61 мельник, 70 батраків, 11 кравців, 7 теслярів, 28 рибалок, 5 власників крамниць, 3 вчителя. Було 691 домоволодіння, діяли народне училище, 2 церкви, приміська дума, поліцейський відділок, міщанський будинок старости, крамниця тканин, 4 бакалійні крамниці, 10 кабаків.

                                1877

  • За наказом військового губернатора Миколаєва Богоявленську надано статус посаду, внаслідок чого пригород відокремлюється від Миколаєва та підпорядковується Херсонській адміністрації. Посадом керувала дума, що складалася з голови, двох гласних та секретаря, яких обирала громада.

                               1886  

  •   За дозволом військового губернатора Миколаєва адмірала О.О.Пещурова розпочалося швидке будівництво нової церкви на кошти парафіян.

1887    

  • Освячують головний престол в ім’я Святого Духа

1894    

  • Завершилось будівництво грандіозного трьох престольного храму

1896

  • В посаді Богоявленськ: приходів православних і церков – 2, дворів 1 131, жителів – 7 748 (3 862 чол., 3 886 жін.), квартира пристава, богоявленсько-покровська посадська дума, міщнська управа, двокласне училище, церковноприходська школа, земська аптека, сільська вільна аптека, вітряків – 54, кузень – 6, бондарних майстерень -2, столярних майстерень – 2, лавок – 17, мануфактурних – 2, бакалійних -15, винний льох, ренскових льохів -2, ренскових лавок -5, трактир.

1902  

  • За рішенням Херсонського повітового зібрання в Богоявленську відкрили амбулаторію, в якій працювали 1 лікар, акушерка, 2 фельдшери, обслуговуючи одночасно навколишні села

1904

  • У богоявленську була створена соціал-демократична організація з місцевих жителів
  • В Богоявленську працює підпільна друкарня

1907    

  • В Богоявленську відбулися збори жителів, де вирішувалися різні питання життя посаду

1910  

  • Богоявленськ мав особливе міське керування посадською думою, що обиралося всіма жителями посаду. Крім того, в посаді була міщанська управа.

1912         

  • В Богоявленську відкривається бібліотека-читальня
  • У Богоявленську було орної землі – 1 993,7 десятин, коней -1 355 голів, робочих волів – 216, рогатої худоби -2 498, свиней 2 099, тонкорунних овець і кіз -12, овець -671

1917 

  • Активісти-бідняки організовують мітинг, на якому закликають односельців установити владу Рад і відібрати землю у сусіднього  поміщика Г.П.Волконського. На сільському сході обрали тимчасовий волосний комітет. Тимчасовий волосний комітет посаду проіснував до січня 1918 року.

1918   

  • В Богоявленську була обрана Рада селянських депутатів, яка конфісковувала надлишки землі й інвентарю в місцевих багатіїв і, опираючись на бідняків, почали наділяти землю насамперед безземельних і малоземельних селян.

1920  

  • Богоявленськ звільняють від білогвардійців
  • В Богоявленську створюють спілку рибалок
  • Активісти села за допомогою волосного комітету проводять облік землі, реманенту, визначають норми наділу землі
  • був проведений перепис населення Богоявленська, за підсумками перепису в селі проживало 10460 осіб.
  • В Богоявленську спалахують кулацькі повстання
  •  Створюється комітет незаможних селян

Богоявленський волосний центр (1921)

1930

  • в Богоявленську була відкрита машинно-тракторна станція (МТС), яка обслуговувала колгоспи сусідніх сіл.

 

 

Реклама

Жители Богоявленска: убитые, раненые и пропавшие без вести в Первую мировую войну

Первая мировая война давно уже стала историей, с момента ее начала прошло более ста лет. Но никто из краеведов до сих пор не ответил на простой вопрос: а как участвовали в этой войне уроженцы Богоявленска? Сколько их было? Сколько погибло, было ранено, сколько пропало без вести?

Не на все вопросы можно ответить и сейчас, но некоторые материалы все же удалось отыскать в Именных списках убитым, раненым и без вести пропавшим нижним чинам Херсонской губернии. 

  1. Алейников Петр Иванович. Рядовой. Ранен 12 февраля 1915 года.
  2. Андреев Иван Филиппович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  3. Андриевский Кирилл Иванович. Рядовой. Ранен 19 февраля 1915 года.
  4. Андриевский (Андреевский) Константин Алексеевич (Елисеевич). Рядовой. Ранен 19 февраля 1915 года.
  5. Андриевский Иван Алексеевич. Рядовой. Ранен 28 августа 1915 года.
  6. Андриевский Тихон Аврамович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  7. Андриевский Олимпий Никифорович. Ефрейтор. Ранен 28 августа 1915 года. По документам Николаевского областного архива – погиб.
  8. Андриевский Борис Маркович. Рядовой. Ранен 12 августа 1915 года.
  9. Барданос Кузьма. Гренадер. Ранен 11 – 19 ноября 1914 года.
  10. Барышевский Григорий Данилович. Рядовой. Ранен 17 августа 1914 года.
  11. Белоножка Иван Яковлевич. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  12. Белоножка Макар Давыдович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  13. Березка Алексей Лазаревич. Рядовой. Ранен 16-17.08.1914 года.
  14. Вайхевич (Войхевич) Григорий Аверьянович. Рядовой. Ранен 16-17.08.1914 года.
  15. Васильев Иван Иванович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  16. Ващенко Тимофей Илларионович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  17. Гавриленко Дмитрий Иванович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  18. Гавриленко Семен Денисович. Рядовой. Ранен 12 февраля 1915 года.
  19. Глубоченко Иван Федотович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  20. Глубоченко Василий Селиванович. Рядовой. Ранен 18 февраля 1915 года.
  21. Глубоченко Мартиан Диомидович. Рядовой. Ранен 26 ноября 1914 года.
  22. Голокоз Марк Кондратьевич. Стрелок. Убит 13-15 декабря 1915 года.
  23. Данилов Сергей Алексеевич. Рядовой. Убит 18 марта 1915 года.
  24. Дрига Максим Петрович. Ефрейтор. Ранен 2 ноября 1914 года.
  25. Дьяченко Михаил Гордеевич. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  26. Жайворонок Семен Максимович. Стрелок. Ранен 1 октября 1914 года. Пропал без вести 30 ноября 1914 года.
  27. Жуковский Михаил Харитонович. Ефрейтор. Пропал без вести 30 ноября 1914 года.
  28. Зиневич Дмитрий. Гренадер. Ранен 11-19 ноября 1914 года.
  29. Зиневич Николай Михайлович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  30. Иванов Андрей Осипович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  31. Иванов Григорий Михайлович. Рядовой. Ранен 25 февраля 1815 года.
  32. Иванов Дионисий. Рядовой. Ранен 14 февраля 1915 года.
  33. Иванов Степан. Рядовой. Ранен 14 февраля 1915 года.
  34. Каменко (Калинка, Каминский, Хоменко-?) Петр. Гренадер. Ранен 11 – 19 ноября 1914 года.
  35. Каминский Афанасий Кириллович. Рядовой. Ранен 1 октября 1914 года.
  36. Карлович Андрей Яковлевич. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  37. Кравченко Сергей Ильич. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  38. Кравченко Иван Егорович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1815 года.
  39. Кривошей (Кривощев) Иван Прокопьевич. Рядовой. Убит 8 февраля 1915 года.
  40. Лашко Семен Тарасович. Младший унтер-офицер. Ранен 17 августа 1914 года.
  41. Леляк Владимир Иванович. Младший унтер-офицер. Ранен 3 февраля 1915 года.
  42. Лымарь Иван Ефимович. Рядовой. Убит 18 декабря 1914 года.
  43. Мармазинский Иван Алексеевич. Рядовой. Пропал без вести 17 октября 1914 года.
  44. Марьянко Гавриил. Старший унтер-офицер. Ранен 15 февраля 1915 года.
  45. Марьянко (Морянко) Иван Андреевич. Младший унтер-офицер. Пропал без вести 16-17 августа 1914 года.
  46. Минов (Миновский?) Иосиф Федосеевич. Рядовой. Ранен 13 февраля 1915 года.
  47. Мойсеенко Никита Иванович. Рядовой. Ранен 12 февраля 1915 года.
  48. Мошлевец (Могилевец) Яков Афанасьевич. Ефрейтор. Пропал без вести 30 ноября 1914 года.
  49. Могилевец Федот Порфирьевич. Рядовой. Ранен 17 августа 1914 года.
  50. Осипов Дмитрий Филиппович. Рядовой. Ранен 17 августа 1914 года.
  51. Ососков Лазарь Иванович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  52. Ососков Прокоп Яковлевич. Рядовой. Ранен 19 февраля 1915 года.
  53. Пикус Евгений Дмитриевич. Рядовой. Ранен 8 февраля 1815 года.
  54. Поливода Василий Евтихиевич. Рядовой. Пропал без вести 14 ноября 1914 года.
  55. Пономаренко Михаил Андреевич. Рядовой. Ранен 19 февраля 1915 года.
  56. Пономаренко Матвей Федорович. Рядовой. Ранен 26 ноября 1914 года.
  57. Распопов Федот Севастьянович. Стрелок. Ранен 7 – 18 октября 1914 года.
  58. Расторгуев Аркадий Авксентьевич. Рядовой. Пропал без вести 14 ноября 1914 года.
  59. Резниченко Евлампий Кириллович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  60. Садовой (Садовый) Федор Назарович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  61. Самойленко Самуил Авксентьевич. Ефрейтор. Ранен 16-17 августа 1914 года.
  62. Седнев Федор Федотович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  63. Соловьев Петр Петрович. Ефрейтор. Ранен 27 декабря 1914 года.
  64. Стахорский Иван Саввич. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  65. Толюранский (Тамарянский) Терентий Феофанович. Рядовой. Ранен 8 февраля 1915 года.
  66. Тарановский (Тарновский) Иван Федорович. Рядовой. Ранен 18 февраля 1915 года.
  67. Тафтай (Тахтай) Григорий Николаевич. Стрелок. Пропал без вести 30 ноября 1914 года.
  68. Трищанович Иван. Рядовой. Ранен 12 февраля 1915 года.
  69. Шакула Антон Порфирьевич. Младший унтер-офицер. Ранен 16-17 августа 1914 года.
  70. Шакула Федор Никифорович (1886-1934) . Ефрейтор. Сообщалось, что пропал без вести 30 ноября 1914 года. Умер и похоронен в Богоявленске.
  71. Шпаковский Иван Ульянович. Рядовой. Убит 20 февраля 1915 года.
  72. Штапенко Иван Дмитриевич. Рядовой. Ранен 9 декабря 1914 года.
  73. Федоровский Кузьма Павлович. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 года.
  74. Филевский Терентий Игнатьевич. Рядовой. Ранен 19 февраля 1915 года.
  75. Филевский Тимофей Игнатьевич. Рядовой. Ранен 26.03.1915 года.
  76. Яблуновский Матвей. Рядовой. Ранен 15 февраля 1915 года.
  77. Яковлев Емельян Андреевич. Рядовой. Пропал без вести 8 февраля 1915 г.
  78. Яковлев Петр Васильевич. Ранен. С 01.01.1916 по 31.12.1916 находился на излечении в 99-м городском лазарете Петрограда.
  79. Яновский Тимофей Максимович. Рядовой. Ранен 12 февраля 1915 года.

А что же происходило в Богоявленске? Как жили дети без отцов, ушедших на войну?

В августе 1914 года Никиту Андреева мобилизовали на войну. Но что делать с тремя детьми, оставшимися сиротами после смерти матери? Этот сугубо житейский вопрос решился с помощью Посадской Думы, куда подал прошение мобилизованный Никита Андреев:

 

«Богоявленско-Покровскую Посадскую Думу

Богоявленского мещанина Никиты Никифоровича Андреева,

живущего в посаде Богоявленске

Прошение

Состоя в запасе армии, по случаю мобилизации войск я призван из запаса на действительную военную службу, а так, как я вдов и имею детей — сына Василия 5-ти лет и дочерей Домну — 13-ти лет и Татьяну – 11-ти лет,- почему покорнейше прошу Посадскую Думу назначить над

детьми моими опекуном богоявленского мещанина Трифона Максимовича Шута впредь до возвращения меня из военной службы».

Дума рассмотрела просьбу Андреева, и поручила мещанскому старосте Павлу Ивановичу Леляку выделить из мещанской кассы деньги на содержание детей. Вскоре староста письменно докладывал в Думу:

«В исполнение настоящей переписки имею честь донести Богоявленско – Покровской Думе, что сиротами Никиты Никифоровича Андреева пособие выдано из общества в размере 15 рублей, а также и от казны назначено пособие, из которого и выдаются 12 рублей, а всего 27 рублей (по 9 рублей в месяц на ребенка – Н.П.).

Эту сумму получил опекун над сиротами Трифон Шутов.

Мещанский староста П.Леляк».

Прошло шесть лет. Закончилась 1-я Мировая война, в 1917-м году изменился государственный строй. Казалось бы, кому в этой круговерти дело до солдатских детей, а тем более до пособий, выданных им старой властью?

Но не тут-то было. В 1920-м году Революционный комитет каким-то образом заинтересовался детскими пособиями и сочинил по этому поводу бумагу:

«Товарищу начальнику Богоявленской Советской милиции.

Ревком предлагает Вам объявить под расписку на сем же опекуну над имуществом и сиротами Никиты Андреева Трифону Максимовичу Шуту, проживающему на Орловском (возможно, он назывался иначе, но почерк у писаря слишком каллиграфический – Н.П.) хуторе Богоявленской волости о немедленном предоставлении отчета по опеке за время с 3-го августа 1914 года по 1-е января 1920 года».

Милиционер Спиридон Миновский отправился на хутор, где разъяснил гражданину Шуту суть постановления ревкома. Трифон Максимович накарябал свою подпись на бумаге, и милиционер отправился обратно.

В апреле этого же года в Богоявленский совет поступил документ следующего содержания:

«Опекуна Трифона Максимовича Шутова

Рапорт

Представляя при сем отчет об опеке. Прошу ввиду прибытия отца от опекунства меня освободить, а назначить отца Никиту Андреева».

Далее на нескольких листах следовал отчет об израсходованных суммах на каждого ребенка. Трифон Шут добросовестно перечислял, сколько денег и на что он потратил из выделяемого ему пособия на одежду и обувку, а также, сколько денег он истратил на каждого ребенка в общей сумме.

Порядочные люди жили в нашем Богоявленске. Ответственные.

Использована информация из Именных списков убитым, раненым и без вести пропавшим нижним чинам херсонской губернии №№ 92, 524, 539, 542, 549, 554, 558, 772, 795, 959, 1055, 1309 и д.2, оп.1, ф. 228 Государственного архива Николаевской области.

Автор статьи: Николай Пономаренко

Источник: Николаевский БазарЪ

Богоявленськ — місто мого дитинства

Улюблене місто …У кожної людини є своє улюблене місто. Найчастіше улюбленим називають те місто, де промчало дитинство людини, адже саме з дитинством пов’язані найдорожчі серцю спогади. І це зрозуміло, адже це місце-єдине, неповторне, воно виростило тебе на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало друзів. Ти його частинка.

Цьому місту зовсім не обов’язково бути столицею, містом мільйонером. Воно може бути маленьким тихим, але дуже рідним. Міста, як і люди, — у кожного своя доля, своє обличчя і свій характер.

Пропонуємо,Вам, зворушливі спогади Олександра Васильовича Стахорського про древній, з таємничими історичними і природними куточками – улюблений і незабутній Богоявленськ.

Богоявленський фельдшер Григорій Васильович Миропольський

Після переведення військового морського госпіталю в Миколаєв в Богояленську відразу виникла гостра проблема надання кваліфікованої медичної допомоги місцевому населенню. Неодноразово Богоявленською посадской думою подавалося клопотання про необхідність постійної присутності земського лікаря. І лише на початку ХХ століття, після закінчення Першої світової війни, в Богоявленську
відкривається постійно діючий фельдшерський пункт. Серед жителів Корабельного району досі жива вдячна пам’ять про легендарного фельдшера Григорія Василійовича Миропольского.

Григорій Васильович Миропольський народився у 1880 році , закінчив медичне училище і отримав диплом фельдшера . Починав свою медичну практику у Богоявленському , де і прожив усе своє довге життя . З початком 1 світової війни був призваний на військову службу медиком . Під час газової атаки дістав отруєння , довго лікувався і врешті був комісований з військової служби. Після демобілізації його направляють в Богоявленськ. Розпочалася громадянська війна , з’явилося багато хворих на тиф , холеру та інші спричинені війною хвороби . У 1921 році у Богоявленському як власне і по всій Україні лютував голод .
У березні 1921 року Григорій Васильович разом з медсестрами амбулаторії Саковською В.В. та Погребицькою О.С. бере участь у обстеженні дітей селища віком від 1 до 13 років , щоб виявити захворювання і надати необхідну допомогу . З ініціативи медиків з 5 по 9 липня 1921 року через прояви захворювання на холеру у селищі проводився тиждень боротьби з цією хворобою.
До заходу було залучене все працездатне населення для очищення села від нечистот, гною, сміття, трупів загиблих тварин, тощо .
Для зміцнення кволих дітей була відкрита їдальня на 800 місць. Роботи було багато, медики слідкували за санітарним станом дитячої їдальні та дитячих ясел. Згодом у колишньому будинку священика Воронковського відкрили другу їдальню. Григорій Миропольський був людиною особливого медичного таланту, постійно займався самоосвітою.
Лікар мав велику бібліотеку спеціальної медичної літератури і володів медичними знаннями на рівні, а можливо й вище ніж дипломовані лікарі . Григорій Васильович рвав зуби, приймав пологи,готував ліки за своїм особливим рецептом, лікував хвороби більшість яких вважалися на той час невиліковними .
В архіві зберігається фрагмент листа до лікаря Миропольського з проханням вилікувати водянку, цю хворобу лікар успішно лікував .
Лікуватися до Миропольського їхали люди навіть із сусідніх сіл. А особисту печатку лікаря Миропольського знали всі аптеки міста Миколаєва. Варто зауважити, що навіть після виходу на пенсію Григорію Васильовичу дозволили й надалі користуватися печаткою лікаря. Це було визнання високого фахового рівня лікаря Миропольського.
Початок другої світової війни застав Григорія Миропольського у Богоявленському ( переіменованому у 1938 році на Жовтневе ). Саме на початок війни припали найбільші випробовування на долю Миропольського, власне як лікаря. Щоб зрозуміти в яких важких умовах доводилося нашому героєві виконувати свій професійний обов’язок, мусимо зробити невеличкий відступ.
На початку серпня 1941 року 9 армія намагалася організувати оборону Миколаєва перед наступом Вермахту і здійснити планову евакуацію партійних та радянських установ.
Однак вже після перших ударів німецької армії сили 9 та часини 18 радянських армій , котрі протистояли Вермахту під Миколаєвом були вщент розбиті.
Планова евакуація перетворилася на банальну втечу а містом прокотилася хвиля погромів магазинів та складів з продовольством. У місті розпочалася паніка, в районі саду ім. Петровського були покинуті сотні поранених, котрих не встигли евакуювати. Через оточення в бік Херсона не зміг виїхати санітарний потяг з іншими пораненими, і 13 серпня потяг був загнаний залізничниками на станцію Прибузьку, що поблизу Жовтневого. Медперсонал та залізничники розбіглися, поранені залишилися без жодного догляду. З вагонів лунали стогін та крики про допомогу. Місцеві мешканці кинулися на допомогу, і те що вони побачили їх вжахнуло, закривавлені люди лежали всюди, над ними роїлися мухи. Люди розуміли, — пораненим потрібна медична допомога, але жодного медика не було. Тоді й покликали на допомогу лікаря Миропольського. Григорій Васильович відразу наказав перенести поранених до найближчої школи №5  ( зараз приміщення вечірньої школи за Корабельним райвиконкомом ). Люди стали переносити поранених на ношах, ковдрах і просто на руках. У Богоявленському на той час діяла лише дитяча лікарня але й вона на той момент була розграбована а медперсонал розбігся.
Миропольський організував жінок на прибирання лікарні і вже під вечір почав робити перші операції. Асистентки лікаря з числа місцевих мешканок падали з ніг від перевтоми, але лікар невпинно працював, виймав їз зранених тіл кулі та уламки, зашивав рани, і навіть робив ампутації.
В мирний час людині з освітою фельдшера не можна було робити операції, однак воєнні обставини вимагали швидких рішень і будь-яке зволікання коштувало б людям життя, тож лікар гідно виконував клятву Гіпократа.
Нам не відома кількість поранених, проте відомо, що дві доби майже без сну літній лікар боровся за життя людей.
Це був зоряний час лікарської практики Григорія Миропольського, знання, якими він володів в повній мірі згодилися тут і зараз. За благородну працю зі спасіння багатьох життів Бог поблагословив Георгія Васильовича довгим віком. Лікар Миропольський відійшов у вічність у 1972 році , у віці дев’яносто двох літ .
На вшанування світлої пам’яті про видатну людину у Корабельному районі в рамках декомунізації, краєзнавці пропонували назвати колишню вулицю Ватутіна на честь нашого земляка, лікаря з великої літери — Григорія Васильовича Миропольського. Однак  комісія з переіменування назвала вулицею лікаря Миропольського вулицю, котра знаходиться на околиці району .

Детальніше:

Його ім’я носить вулиця в Корабельному. Григорій Миропольський — видатний лiкар Богоявленского, людина особливого таланту

Лікар Миропольський

Конотопенко, Я. І. Від «Барбароса» до «Терміналу» 1941-1945. Погляд крізь роки / Я. І. Конотопенко ; авт.передм. В. Д. Чайка. — Миколаїв : Видавець Шамрай П.М., 2010. — 192 с. : фот., іл.
Кухар-Онышко, Н. А. Богоявленск — колыбель Николаева : очерк / Н. А. Кухар-Онышко. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2013. — 208 с. : ил., фот. 

Миропольський Григорій Васильович: матеріал з Вікіпедії 

Снытко, И. А. Богоявленск и его окрестности : историко-краеведческие очерки / И. А. Снытко, В. А. Касьяновский. — Симферополь : Таврида, 2012. — 184 с. : ил., фот.

Фотогалерея:

Вітовський (Богоявленський) госпіталь

Вітовський польовий лазарет

 

Перший лікувальний заклад на території сучасного Миколаєва почали будувати в 1788 році в Вітовці. Будівництво Вітовського польового лазарету було обумовлено російсько-турецької війною військові дії якої розгорталися в основному на території нашого краю.                                                                                                                              У XVIII столітті існувала практика направляти хворих та поранених для лікування в тил. Але лікар-епідеміолог Данило Самойлович, який працював в цей час на півдні, запропонував лікувати поранених в прифронтових госпіталях, так як довга дорога в тил погіршувала їх стан і збільшувалася випадки смертності. Усвідомлюючи правоту лікаря Потьомкін доручає йому організацію спочатку похідного, а потім і стаціонарного лазаретів в Вітовці і призначає його головним лікарем Вітовського госпіталю.

 Г.О. Потьомкін російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь.

Г.О. Потьомкін — російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь.

Передбачаючи тривалу облогу турецької фортеці Очаків в 1788 році, Г.О. Потьомкін, головнокомандувач Другою Катеринославською армією, наказав полковнику М.Л.Фалєєву терміново розгорнути польовий госпіталь для потреб армії. У своєму приписі Ясновельможний князь писав:«Крайняя настоит надобность учредить походный лазарет в Витовке. Я приказал для сего привести кибитки, домики походные и несколько мулов. Ежели к сему прибавить еще шалашей, то достаточно будет».                    

                                   Згадувані кибитки і похідні будиночки залишилися після подорожі Катерини II на південь в Криму. 27 липня 1788 року Фалеев звертається до генерал-майора П.А. Іслентєва:

 «…но как оных никто не знает разставливать, а у вас есть человек, знающий, [как] оные расставлять, то прошу одолжиться сим человеком для сей надобности, приказав отправить оного прямо в Витовку…»    

ГАНО, ф.243, оп.1, е.х.12, л.11

Основними причинами влаштування госпіталю в Вітовці були близькість до військових дій і наявність джерела з якісною водою, що рідко зустрічається в степовому Причорномор’ї. Вода була вирішальним фактором для запобігання шлунково-кишкових захворювань.

6 липня 1788 року Данило Самойлович отримав наказ світлого князя терміново переїхати з Кременчука в Вітовський госпіталь — для укомплектування його медичним персоналом і поліпшення госпітальної роботи. 27 липня Фалєєв в одному з листів скаржився:

«…в Витовке только теперь недостает лекарства и медицинских чинов, об откомандировании коих и отпуске лекарств повеление уже подписано…»  

У вересні Самойлович звернувся до Фалєєва з проханням дати ордер на більш високу штаб-лікарську посаду лікарю Білопольському, що і було виконано.

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича

 Надісланий в Вітовку з Єлисаветградського госпіталю доктор Вестберх незабаром перетворився в Берха, і навіть Бера. Для проживання в Вітовці йому була виділена кибитка. Лікарь Яків Єнько служив в Катеринославському єгерському корпусі. Державна медична колегія призначила його в Українську армію, звідки Потьомкін відправив у Вітовський госпіталь.Серед виділених для обслуговування поранених і хворих солдатських дітей Самойлович угледів здібності до лікування у свого тезки Данила Векшіна і попросив визначити його в лікарські учні. Хлопчику було призначено платню 70 рублів на рік, а лікарю було доручено «привести оного ученика к скорейшему познанию своей науки».

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича. 2.

Список лікарів Вітовського госпіталя за підписом Самойловича. 2.

До жовтня 1788 року медичних чинів в госпіталі було при достатньо і Фалєєв запропонував таврійському віце-губернаторові І.К.Габлиць на вибір — лікаря або підлікаря.

Не всі заявки Данила Самойловича на медикаменти виконувалися аптекарем Херсонської польовий аптеки Лефе, і Фалєєву доводилося пояснювати, що Вітовка віддалена від міста Миколаєва, і місце незаселене, тому потрібно відпускати всі замовлені Самойловичем медикаменти та інші речі, щоб не було зупинки в лікуванні хворих. З листування з’ясувалося, що деякі ліки просто відсутні в аптеці, і заявки на них була послані в Москву. 17 вересня Фалєєв повідомим лікарю:                     «Уже к вам веники для бани отправлены, прошу приказать больным вымыться, ибо после бани будет полезно, как я и прежде просил – новое белье надеть и в новые сараи их положить».

Цей тимчасовий лазарет був побудований в дуже короткий термін, бо вже 24 липня Фалєєв сповіщає Самойловича про те, що в госпіталь прямують перші хворі — 88 осіб гренадерського флотського батальйону Суворова з Кінбурна, відправлені 20 липня під Очаків, і 52 людини з Херсона.

 Ордер Г.А. Потемкина полковнику М.Л. Фалееву                                                                                                                                                                                          
22 июля 1788 г.   
Я приказал отправить в Витовку Гренадерского батальона что во флоте больных и именно из Кинбурна 88 и из Херсона 52 человека о чем дав вам знать предписываю, чтоб о пользовании больных употреблено было всевозможное попечение.                                                                                                                       
РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133,л. 44

У розпорядження Самойловича були відряджені з армії медичні чини, яких катастрофічно не вистачало. За наказом Потьомкіна в Вітовський госпіталь були направлені штаб-лікар Вовчинецький, підлікарь Якімітенко. При госпіталі вже перебували підлікарі В. Червінський і гезель (помічник) Молтієнский, яких Ясновельможний наказав екзаменувати.

Ордер Г.А. Потемкина М.Л. Фалееву                                                                                                                                                                                                      
 21 сентября 1978 г.                                                                                                                                              
Лагерь под Очаковым.
По представлению Вашему от 13 числа дано мое повеление о командировании в Витовский госпиталь штаб-лекаря Волчинецкого, лекаря Бобровского и подлекаря Якимитенка, что ж касательно до находящихся при том госпитале подлекаря Червинского и гезеля Молтиевского, то в знании их прикажите медицинским того госпиталя чинам экзаменовать и ежели достойными окажутся в произведении чинами представить мне.                                                                                          
 РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133, л. 106

У той же день доглядачем Вітовського похідного лазарету був призначений капітан Е.Е. Цимерман, що залишався на цій посаді до грудня того ж року.

На роботах у Вітовці використовувалася праця полонених турків з-під Очакова. 8 вересня 1788 року Фалєєв писав доглядачеві Вітовського госпіталю
Е.Е.Цімерману, щоб він повідомив,  «…какие именно в числе поступивших в ведомство ваше пленных турков есть ремесленники и мастеровые, предписываю прислать ко мне именной список для представления онаго Его Светлости и по том назначении оных в работы».                                                                                                    Отримували полонені на харчування по 15 копійок в день.

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…                                                                                                                                  
25 августа 1788 г.      
50 человекам пленных турок по отправлении из Херсо- на в Витовку выдано каждому порционных на 4 дни по 15 копеек.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 6

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…                  
 14 сентября 1788 г.
Для 30 человек пленных турок в Витовке работающих куплено 30 пар котов по 60 копеек.                                                                                                          
 ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х .10, л. 7

23 липня Потьомкін склав спеціальний припис, як годувати хворих в госпіталі:

«В пищу для больных отнюдь не употреблять вещей нежных как то цыплят, яиц, молока. Сие последние для припасок иметь как лекарство, но не в пищу. Пища же должна бать простая, но питательная, которая больным по степени их крепости сил долженствует предписываться. Слабым бульон или кашу жидкую, употребляя говядины менше, дабы навар был не очень силен. Для тех, кои покрепче, навар сильнее, а кои уже выздоравливают, тем давать мясо есть, щи и кашу погуще. Говядина чтоб была самая хорошая, а для пост- ных дней варить на вяленой рыбе или снетках. Хлеб чистой и хорошо изпеченой, по утру збитень слабым без горячего вина, а прочим – морской… Сим способом люди будут довольны и сыты, а казна не потерпит того убытка, какой бывает от злоупотребления в госпиталях от больших цен за редкие вещи… Масла коровьего вовсе хорошого достать нельзя, то и употреблять его запрещается».

На 2 серпня в госпіталі розміщувалося близько чотирьохсот хворих: 210 — в бараках, 143 — в будиночках і кибитках. А через два тижні до Самойловича було направлено з армії ще 562 пацієнта з різних полків, так як в армії під Очаковом спалахує епідемія кишкових захворювань, а нестача вітамінів сприяє появі цинги.

У госпіталі був застосований метод карантину, який поширювався на все селище, де були введені суворі санітарно-гігієнічні правила. Потьомкін, завжди дуже вникав в усі подробиці справи, дізнавшись про становище в Вітовському госпіталі, послав Самойловичу припис:

«… чтобы находящимся в Витовке больным скорбутным не давать засыпать им, варить им кисель и ставить квас с хреном, поносных держать особо и мыть по- чаще, остерегаясь класть их вместе с такими какой болезни не имеют, давать им в пищу толчу из сухарей со щами и тюрю, а квас чтобы был кислый, примечать при том, какие действия вода Витовская производит».

В результаті вжитих заходів епідемія була швидко ліквідована.

Богоявленський госпіталь

План госпіталю

План госпіталю

Невеликий тимчасовий лазарет в Вітовці не міг задовольнити потреб армії, тим більше що облога Очакова обіцяла бути затяжною. Тому ще влітку 1788 року поряд велося будівництво кам’яних і дерев’яних постійних госпітальних зв’язків. Вони складалися з трьох кам’яних корпусів (два у вигляді літери «Г» і один прямокутний), розташованих «спокоєм», кухні, лазні, будинки для медичних чинів, морською аптекою з лабораторією. Керував цими роботами інженер-підпоручик Іван Васильович Соколов. В адресованих йому листах Фалєєв рекомендує закінчити хоча б один будинок госпіталю, перекрити його очеретом, а потім робити внутрішні роботи. Стіни будівель були складені до вересня, до холодів. Робота ця була зроблена каменяреми Смульським ті інш., і отримали вони за неї 1475 рублів.

Ведомость строениям в Витовке
19 октября 1788 г.
Каменщикам Смульскому с товарищи за кладку казенных госпиталей в число 1475 рублей выдано 488 рублей
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х .6, л. 152
Бічний фасад госпіталю

Бічний фасад госпіталю

А зведення перекриттів і внутрішні роботи тривали до кінця листопада. Роботи велися в кам’яних госпітальних зв’язках, дерев’яних флігелях, кухні і будинках для медичних чинів. Протягом жовтня-листопада робилися також вікна і нари для хворих. В кінці листопада настали холоди, і роботи в госпіталі були припинені до середини квітня 1789 року.

На початку жовтня 1788 року Фалєєв займається організацією заготівлі дерев в Мошнянских лісах і перевезенням цих матеріалів до гирла Інгулу. У Миколаївському обласному архіві зберігаються рахунки на обмундирування інвалідів і рекрутів, інші — оплата роботи полонених турків, які перебувають в Херсоні. Понад двадцять аркушів займає «Счет о деньгах, употребленных на строение Витовского госпиталя и содержание в оном больных военнослужителей». Розпочато рахунок 29 червня і закінчений 7 листопада 1788 року. А сам госпіталь перебував у відомстві полковника і кавалера Фалєєва.

Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…
27 августа 1788 г.
Куплено в Херсоне и оправлено в Витовку гвоздей 1 000 двутесных -4 рубля 50 копеек.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 3
 
Счет о деньгах, употребленных на строительство Витовского госпиталя…
29 августа 1788 г.
Куплено в Херсоне 29 пудов канату белого для таски лесов и других надобностей по строениям 38 рублей.
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 10, л. 5

На початку листопада 1788 року Фалєєв писав у рапорті Воїну Васильовичу Нащокіну, генерал-поручику Катеринославської армії:

«Для больных, состоящих в Витовском госпитале, а особливо для раненых весьма нужны кровати, которых здесь в покупку отыскать я не мог… покорнейше прошу снабдить оными – отпустить из Херсонского генерального госпиталя, а в случае не имения излишних приказати мастеровым сделать сто одиноких кроватей»

23 листопада 1788 року головному лікарю госпіталю Данилові Самойловичу було наказано очистити госпіталь від видужуючих хворих — частину виписати, а частину відправити в Херсон доліковуватися.

Ордер Г.А. Потемкина М.Л. Фалееву.
Лагерь под Очаковым
 15 ноября 1788 г
  Состоящих в Витовском госпитале больных нужно перевести в Херсонский, дабы очистить первый для больных из армии прибыть имеющих. Поспешите сие исполнить со всевозможным сохранением людей.  
   РГА ВМФ, ф. 245, оп. 1, е.х. 133, л. 134                                                                                                            
Письмо М.Л. Фалеева смотрителю Витовского госпиталя М.А.Высоцкому.                               4 декабря 1788 г.        
  Нужно спешить отправить из Витовки в Херсон больных. Оставить таких, коим нельзя в дорогу следовать и сильно больных.     
ГАНО, ф. 243, оп. 1, е.х. 90, л. 241 об.

Госпіталь потрібно було підготуватися до прийому поранених, так як очікувався рішучий штурм фортеці Очаків. Основними пацієнтами госпіталю стали військові чини, а також адміралтейські служителі і рекрути. Місце роботи останніх — Адміралтейство — знаходилося досить далеко від Вітовки (до 10 верст). Особливо невигідно було посилати в госпіталь легко виліковних хворих, за якими могли доглянути на місці їх товариші. З цієї причини в самому місті, що носить з 27 серпня 1789 року назву Миколаїв, створюється тимчасовий лазарет. Умови життя хворих як Миколаївського лазарету, так і Богоявленського госпіталю, залишалися на найнижчому рівні. Про жодні постільні приналежності не могло бути й мови. Для підстилки хворим влітку було заготовлено сіно в Чорній долині біля Миколаєва і на Фаберовій дачі (в Спаському). Сіно надійшло в відомство доглядача Богоявленського госпіталю майора Михайла Висоцького, який змінив в 1789 році на цій посаді   Е. Цимермана.

До кінця 1789 року будівельні роботи в госпіталі практично припинилися. На той час госпіталь складався з семи кам’яних палат і шістнадцяти дерев’яних, критих очеретом, а також будиночків, в яких розташовувалися кухня, пекарня, лазня, аптека. Поруч були встановлені безліч наметів і войлочних татарських юрт.

На території госпіталю знаходився потужний фонтанний колодязь зі здоровою питною водою. Надалі Потьомкін планував побудувати тут великий госпіталь, де могли б лікуватися і хворі з Херсона. Звичайно, такий невеликий медичний заклад не міг задовольнити потреб зростаючого міста. Віддаленість Вітовського(Богоявленського) госпіталю від Миколаєва заважала використовувати госпіталь жителями міста.

У Богоявленському госпіталі з липня 1788 року по травень 1790 року під керівництвом Д. С. Самойловича лікувалося 16 000 хворих та поранених. З
них померло 1118 осіб, або 7%. Біля госпіталю вченим був влаштований великий аптечний сад, де вирощували лікарські рослини, необхідні для лікування хворих.

Влітку 1790 роки з’явився тимчасовий лазарет в Миколаєві, біля адміралтейства. В Богоявленську в цей час було всього 55  хворих.

Лінія фронту відсунулася далеко від Богоявленська, Самойловича вже не було в госпіталі, лікарі були відправлені в інші місця служби.

Після закінчення російсько-турецької війни необхідність в Богоявленському
госпіталі поступово відпала, і в липні 1792 року Михайла Леонтійович писав
в одному з листів, щоб повернувся з  відпустки доглядач Богоявленського госпіталю прем’єр-майор Висоцький. Його присутність на роботі було необхідно, так як госпіталь знищується, а багато рахунки по ньому незакінчені. А лікувальний заклад перенесли до Миколаєва, де на адміралтействі працювало багато майстрових, яким потрібна була медична допомога.
Госпітальні будови ще деякий час використовувалися, але до наших днів не збереглося нічого.

Джерала:

Кухар-Онышко Н.А. Легендарные имена. Данило Самойлович и развитие здравоохранения в Николаеве: Очерк.-Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2010.-48 с.: илл.

Кухар-Онышко Н.А.

Богоявленск-колыбель Николаева:Очерк.-Николаев:Издательство ирины Гудым, 2013.-208 с.:илл.

Богоявленськ на сторінках миколаївських газет Николаевскія новости та Николаевскій курьеръ 1908 року

Николаевскія новости

Николаевскія новости. Четвергъ, 8 мая 1908 г. №12

Николаевскія новости. Четвергъ, 8 мая 1908 г. №12

Николаевскія новости. Вторникъ, 13 мая 1908 г. №15

Николаевскія новости. Вторникъ, 13 мая 1908 г. №15

 

Николаевскій курьеръ

Николаевскій курьеръ. Вторникъ, 8 Іюля 1908 г. №124

Николаевскій курьеръ. Вторникъ, 8 Іюля 1908 г. №124

Николаевскій курьеръ. Пятница, 8 Августа 1908 г. №150

Николаевскій курьеръ. Пятница, 8 Августа 1908 г. №150

Николаевскій курьеръ. Среда,26 Ноября 1908 г. №238

Николаевскій курьеръ. Среда,26 Ноября 1908 г. №238

Богоявленськ на сторінках миколаївської газети Утренній курьеръ 1906 року

Утренній курьеръ 1906 рік

Утренній курьеръ. Воскресенье, 20 августа 1906 г. №17

Утренній курьеръ. Воскресенье, 20 августа 1906 г. №17

Утренній курьеръ. Вторникъ, 29 августа 1906 г. №24

Утренній курьеръ. Вторникъ, 29 августа 1906 г. №24

Утренній курьеръ. Вторникъ, 19 сентября 1906 г. №38

Утренній курьеръ. Вторникъ, 19 сентября 1906 г. №38

Утренній курьеръ. Пятница, 29 декабря 1906 г. №118

Утренній курьеръ. Пятница, 29 декабря 1906 г. №118