Posts Tagged ‘вышивка’

Парад вишиванок Ганни Шаховал

В нашій бібліотеці розташована виставка робіт з української вишивки Ганни Шаховал «Парад вишиванок Ганни Шаховал».  Організаторами виставки являються бібліотека №18 та ММГО «Вітовське українське товариство».  Проживає в Корабельному районі міста Миколаєва українська майстриня з поетичною душею Шаховал Ганна Степанівна. Відома вона своїми неповторними вишиванками, рушниками, картинами, мініатюрами. Родом з Поділля, з Хмельниччини. Переїхала в Миколаїв. З 1972 року почала працювати на суднобудівному заводі «Океан». Вчилась вишивати у мами, Юхимка Григорівни, з п’ятого класу. З 1992 року весь вільний час почала віддавати візерункам голки з ниткою, вкладаючи в  них настрій,  відчуття рідної землі. В кожній вишитій речі живе відображення часточки душі. В 2002 році – виставка вишивок в школі №1 Олега Ольжича, де навчається її онук. Декілька виставок своїх творів провела в школі №43. Про Ганну Шаховал в 2009 році кореспондент обласної телерадіокомпанії Галина Івашова створила телевізійний фільм. В 2011 році – знову виставка на вулиці Радянській до Дня міста. Більше восьми десятків вишитих рушників роздарувала Ганна Степанівна. Три роботи рукодільниці помандрували до далекої Америки. Гарно вишитий герб України є в одного з німецьких муніципалітетів. Його вручила делегація учнів та вчителів школи №1. Залишились твори майстрині і в німецьких сім’ях, де проживали діти. Декілька вишиванок прикрашає домівки в Росії. Допомагає в творчості чоловік Анатолій Романович, з яким вона йде поруч більше тридцяти років. Сам, навчившись у дружини, вишив декілька речей. Є власні мініатюри у доньки Наталії. Шаховал Ганна, як людина талановита, має хист не тільки до вишивання. Ще й пише для себе, в свій заповітний зошит. Вірші про рідний, український, соняшниковий край.  На протязі багатьох років, пов’язаних із заводом, починаючи з 1972 року, була незмінним учасником заводської жіночої капели української народної пісні. Попереду у невтомної українки нові творчі здобутки. Нові унікальні шедеври. Стрижень життя та творчості Ганни Степанівни в її словах: «Любіть українське, як любимо ми» відноситься до кожного з нас.

http://www.korabelov.info/tvorcha-vistavka-znamenitoji-majstrini-chekae-na-gostej-u-korabelnomu-rajoni-video.html

Реклама

Экскурсия «Культурная миссия библиотеки»

4 июня наша библиотека приняла в своих стенах детей из летнего лагеря школы №54. Детей познакомили с отделами библиотеки, провели экскурсию по  музею «Український світ», где представлены предметы древности  из украинского быта.

Школьники не только внимательно слушали, но и проявили желание дотронуться до каждого экспоната. Поделились детскими воспоминаниями о своих бабушках и прабабушках.

Холл библиотеки – выставочный зал, где картины художников сменяют рисунки и поделки детей, выставка работ по бисеру – экспонатами кукол-мотанок.

Библиотека неразрывно связана с искусством.

Культурная миссия библиотеки состоит в передаче из поколения в поколение накопленных человеком знаний.

А над світом, гляньте, українська вишивка цвіте

Шановні жителі Корабельного району та користувачі нашої бібліотеки!!!

Запрошуємо Вас з дітьми та онуками відвідати нашу виставку українських старожитностей, на якій представлені автентичні предмети українського побуту, традиційний український посуд, вишиті рушники, виготовлені українськими майстрами в далекому минулому. Цю колекцію для експонування люб’язно надала бібліотеці сім’я Сльотіних, дослідників українського народного побуту та традицій.

Рушник

Мабуть, немає такої книжки про Україну, де б не згадали про вишиваний рушник. Йому присвячують пісні, про нього складають вірші…

Але все рідше вдається побачити його у звичайній українській хаті. Ми звикли до того, що рушник – звичайна побутова річ. Але донедавна рушник виконував зовсім іншу функцію.

Без рушників не відбувалася жодна значуща подія у житті людини. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, а потім ці рушники дарували майстрам. На рушники приймали новонароджених, з ними проводжали людину в останню путь. На рушникові подавали хліб поважному гостю, рушник дарувала мати  синові, коли той ішов із дому.

Відомо, рушник відігравав дуже важливу роль у всіх частинах весільного обряду від сватання до вінчання. Рушники стелять молодятам під ноги, щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях.

А ще можна було побачити рушники у самих почесних місцях хати: їх вішали між вікон і дверей, оздоблювали ними покуття та ікони, прикрашали вельми популярні у селянському побуті картинки «Козак Мамай» та портрети Тараса Шевченка.

Рушники поділялись за призначенням: рушники для посуду мали назву «посудний», «стирок»;  для рук і обличчя «утирач», «утиральник»;  для прикрашання ікони – «покутний», «божників», «божник» тощо. Особливі рушники були у старостів, їх називали «плечовими», були рушники «подарункові», «кілкові», «похоронні».

Усі рушники були рясно оздоблені вишивкою. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників – народна пам’ять про життєдайні сили землі та сонця. Орнаментація рушників надзвичайно різноманітна.

В Україні існує понад сто різноманітних вишивальних технік. Деякі притаманні тільки окремим регіонам, інші зустрічаються повсюди.

Найдавнішою технікою вважається складна за виконанням «низь» («занизування») та її різновиди. Вона була найбільше поширена на Поділлі та Волині. Також досить давньою є техніка «заволікання», що, як і «занизування», імітує ткацтво; її використовували вишивальниці Полісся і Карпат.

Ще одна старовинна техніка вишивання – «набирування» — схожа на бісерні вишивки геометричних  орнаментів. Вона була поширена на Київщині та Чернігівщині.

Поступово техніки, що імітували тканини, витіснялися менш складними у виконанні «хрестиком», «гаптуванням» тощо. С початку двадцятого сторіччя «хрестик» стає панівною вишивкою.

Кролевецькі рушники.  Кролевецький рушник – це символ, своєрідний код України. Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів. Прямою горизонталлю – означали землю, хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на інших вони є густішими по краях і рідшими до середини. Тільки в Кролевці рушники не вишивали й не вишивають. Увесь щедро дарований хист віддавали й віддають художньому ткацтву.

Вишивки Півдня України поєднують у собі орнаменти і техніки різних місцевостей, що пояснюється багатонаціональністю населення регіону. Орнамент рослинний, прозорий, різнокольоровий.

Останнім часом мистецтво вишивання рушників, що деякий час було у занепаді, активно відроджується.

Український рушник… Оздоблений квітами, зіркми, птахами. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник — невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.

DSC03430

DSC03433

DSC03436

Фото0110 Фото0112