Posts Tagged ‘славетне козацтво Жовтневщини’

Настоящие «Казацкие забавы» на Крещение

Наравне с Пасхой и Рождеством, одним из самых торжественных и наиболее значимых праздников в религиозной жизни христиан выступает Крещение.  Этот день обязан своим происхождением Иоанну Крестителю, который крестил Христа в реке Иордан.

Великий праздник Крещения Господня по-другому ещё называют Эпифанией, что с греческого переводится как «богоявление». Следуя истории христианской религии, именно после крещения Христа Иоанном, Иисус начал нести божье слово людям, проливать на них свет богоугодной истины и озарения.

Этот церковный праздник – Крещение  – занимает особое место в веровании людей ещё и потому, что оно дает возможность всему человечеству приобщиться к Божественной Благодати Иисуса Спасителя, очищаясь живой крещенской водой, которое служит символом перехода от жизни земной в жизнь духовную, которая вечна.

«Крещаю» или «Крещу» в переводе с греческого языка знаменуется как «погружать в воду».  Испокон веков люди предавали воде огромное значение и смысл, почти все таинства совершались с этим неотъемлемым элементом земли. Вода – это начало жизни всего сущего на земле, а крещенская или крещёная вода – это начало духовной жизни, начало жизни души. Вода может помочь очистить человека от его мирских грехов и сомнений.

В честь праздника 19 января  в парке «Богоявленский» в Корабельном районе  состоялись «Казацкие гуляния».

Несмотря на пасмурную погоду, принять участие в крещенском купании, посмотреть захватывающие кулачные бои, традиционные казацкие игры и принять в них участие, и просто сплясать в хороводе пришло большое количество взрослых и детей.

Поздравили людей с праздником представители власти, духовенства, общественности и школ.

После того, как прибывший священнослужитель освятил и присутствующих, и воду в ручье и во всех принесенных емкостях, продрогших гостей угостили сваренным на костре узваром.

Реклама

Кисляківський курінь(с.Лимани)

Ще недавно на лівому березі Бузького лиману існували поряд три села: Кисляківка, Свято-Троїцьке та Юхимівка, а трохи далі на південь — село Лупареве. В середині 50-х років 20 ст. три перших села були об’єднані в одне, з новою назвою — Лимани. Тим часом ці села, як свідчать численні факти, мали безпосереднє відношення до січових козаків, або запорожців. Назва самого села Кисляківка походить від назви відомого Кисляківського куреня у запорозькому війську. Село Кисляківка було засноване ще у 18 сторіччі. В ньому була козацька церква та дзвіниця, збудовані у 1772 році. Церква мала старовинні книги з 1750- 1765 років. Але на початку російсько-турецької війни 1787 — 91 років слобода Кисляківка була зруйнована. До слободи належав також цвинтар, на якому стояли запорозькі хрести, які, на жаль, з часом звалилися з кручі, підмитої водою лиману.                                                                                                                       Цікаво також, що між селами Лупаревим (чи Лупаревою Балкою) та Олександрівкою розташована місцевість, яка завжди звалася. Семеновим Рогом (за картою французького інженера-будівельника, автора «Опису України».). Тут було містечко з валами та ровами. Деякі дослідники вважають, що на цьому місці жили козаки-запорожці в кінці XVII і на початку XVIII століть. У 1774 році тут перебувало 200 душ кінних запорожців у 40 куренях, збудованих з очерету.

Гетьманський курган (останній шлях гетьмана Івана Мазепи)

Не можна не згадати гетьмана Івана Мазепу. Останній шлях його життя /1709/ пройшов по нашій території через Вітовку, через Руську і Волоську коси.

 

У 1709 році, після розгрому шведів під Полтавою, гетьман Іван Мазепа разом зі своїми вірними козаками, племінником і другом П. Орликом та шведським королем Карлом XII, переслідувані військом Петра І, поспішали сховатися у турків. Йшли спекотними степами Очаківської землі. Зупинилися біля Руської коси у балці. Горе поразки, загибель тисяч рідних людей не давали спокою 70-тирічному гетьману. Не міг він і спати. Шведи з козаками будували оборонний вал та готувалися до переправи, а старий Мазепа забрався на курган і сів на його вершині. Звідси було добре видно широкий степ, глибоку річку. А за нею — вже зовсім чужа земля. Знав старий козак, що назавжди прощається з рідною землею. Довго сидів на вершині кургану зі своїми невеселими думками. Аж поки ніч не прийшла. А потім став на коліна, озирнувся навколо, перехрестився на всі чотири боки і важкою ходою пішов з кургану на переправу

З  того часу  курган дістав  назву Гетьманський (Мазепинський), а хутір, в якому жили потім козаки, що залишилися на цьому березі, назвали Гетьманським. Ще й до цього часу розповідають про це старожили.

Влітку 1709 року, після поразки під Полтавою, залишки військ шведського короля Карла 12 та козаків гетьмана Івана Мазепи, дійшли до нашої місцевості, зупинившись біля джерела цілющої води (джерело існує й понині), відійшли до Дніпро — Бугського лиману, до Руської коси, де нашвидкуруч зробивши укріплення, дали останній бій кінноті генерала Волконського. В цій битві загинуло майже 900 шведів, росіян, українців, а козаки, котрі не потрапили  на турецький корабель, що переправив на турецьку територію шведського короля та гетьмана Мазепу, знаючи добре тутешні степи, сховалися в заростях степових трав та комишів (зараз район шламового поля МГЗ). … І ось пройшло понад 300 років і поле звитяги помітив пам’ятний камінь з меморіальною дошкою для майбутніх поколінь.

Відкриття пам’ятника гетьману І.Мазепі в с.Лимани

P1000490

 

Козацькі поселення в Жовтневому районі

В строкатому етнографічному матеріалі Миколаївської області чималий пласт займає елемент української козацької культури. Сьогодні варто поставити на часі дня питання про цілеспрямовані розвідки саме цієї частини етнографічно-фольклорного матеріалу на Миколаївщині. Полегшити ці пошуки може чітке визначення місць поселення та проживання козаків на території нашої області. Часто-густо козаки перебували  на Північному Причорномор’ї ще за часів зародження козаччини. Багато з них віддали своє життя у цих степах, ховаючись по балках, урочищах, ярах, щоб звільнити невільників українців, відбити їх у яничарів.

Богоявленське — /до 1789 р. с. Вітовка, до 1938 р. Богоявленськ, а на картах Гільома Левасера де Боплана 1620-1637 р. р., братів Сансонів в 1647 – Винорадна Круча, Щенка, в 1701-1705р. р. просто Круча (за В. Кас’яновським) розташоване на березі Бузького лиману за 70 км. від Чорного моря. Засноване в 1399 році литовським князем Вітовтом, який побудував тут укріплення, заснував митницю для торгівлі з татарами. В селі було тимчасове розташування козаків, є залишки козацького кладовища (Єлісеєв В.Ф. «К истории обработки камня на Николаевщине») .

Під час російсько-турецької війни у Вітовці побував М.І.Кутузов з козаками Чорноморського війська. У розташованому тут госпіталі працював видатний вітчизняний лікар Д.С.Самойлович. Козаки Чорноморського Бузького війська обморожені, поранені лікувались у цьому госпіталі.

В 1709 р. через Вітовку проходив останній шлях гетьмана І.Мазепи

Кисляківка – село входить в територію Лиманівської сільської Ради. Розташоване на лівому березі Бузького лиману. Засноване в середині XVIII ст. на місці колишнього  запорізького поселення (ІМС). Тут була збудована перша козацька церква в ім’я Спаса 1772 р. По своїй архітектурі це була капітальна будова: стіни були зроблені з дикого каменю біля трьох аршин товщини; дзвіниця, побудована також з каменю, окремо від церкви, але не з заходу, згідно з каноном, а з південно-східної сторони. Ззовні це чотирикутна видовжена башта в два поверхи з кількома амбразурами, з двома, одні навпроти других, дверима з сходу на захід, і двома , одна проти одної, камерами в середині. Будівля дзвіниці розміщена так, що одні двері її виходили до р. Південний Буг, а другі – до Дніпровського лиману. Дзвіниця була пристосована для бойових дій на випадок нападу татар. Ця церква є унікальною. (За Д. І. Яворницьким)

Руське – село входить в Лиманівську сільську Раду, розташоване на лівому березі Бузького лиману. Село Руська коса або Руське виникло в кінці ХІХ ст. За Томіловим про Руську косу, як і Волоську, розповідають, що ще в давні часи люди приходили на судах сюди зимувати. З давніх давен тут була переправа з Русі на Валахію, тому й коси називали Руською і Волоською. Після поразки в 1709 р. 8 липня І. Мазепа разом з Карлом ХІІ почали перевозитись через Буг з Руської пісчаної коси на косу Волоську /недалеко від с. Парутино/ і подалися до Очакова. (За М. Аркасом)

Семенів Ріг /Лупареве/ — розташоване на лівому березі Бузького лиману за 23 км. на південь від райцентру і за 20 км. від залізничної станції Прибузька. Село входить в Лиманівську сільську Раду. Засноване біля славнозвісного  Семенового Рогу в ХVІІІ ст. За Д. Яворницьким тут стояв прикордонний козацький пост з 200 чоловік  кінної команди і 40 очеретяних халабуд. Згідно переказу, ріг одержав назву від імені козака Семена, який переселився сюди і полював тут на диких кіз. Запрошені на це місце переселенці стали називатись козаками, а сам Семен одержав прозвище Козак. (За О.С.Афанасієвим (Чужбинським))

Свято-Троїцьке – село входить в Лиманівську сільську Раду, розташоване на лівому березі Бузького лиману в районі Руської коси за 15 км. від залізничної станції При бузька. Виникло в ІІ-й половині ХVІІІ ст. (ІМС) Поблизу сучасного села стояв Свято-Троїцький табір І. Мазепи з шведським військом Карла ХІІ. 6-8 липня 1709 р. відбувся бій російських військ із залишками військ Карла ХІІ та І. Мазепи, внаслідок якого шведи були розбиті і відступили на Руську косу, а звідти на Волоську косу. Біля 400 воїнів було взято в полон, а частина воїнів загинули і поховані на Руській косі. Про це сказано в книзі «Летописное повествование о Малой России». /Москва, 1847 г. Описание Александра Ригель мана. 1785-1786г.г. /

 

Козацькі цвінтарі на Півдні

Археологічні дослідження виявили десятки козацьких цвинтарів на Півдні, серед яких найбільшими і добре дослідженими є в Миколаївській області у Корабельному районі. Могилки над кожним похованням невеликі, видовженої форми, і їх приналежність до козацьких визначається за наявністю кам’яних хрестів і надмогильних плит. Запорожці були талановитими майстрами з виготовлення кам’яних (з дрібнозернистого вапняку) хрестів з різьбленням, які нараховують біля ста типів. Відзначають значні відмінності у техніці виконання пов’язаних з різним типом сировини і місцевими традиціями. Серед відомих майстрів  з виготовлення кам’яних хрестів на Миколаївщині був Микита Косторіз, роботи якого знаходяться у селі Кисляківка (нині село Лимани) та Лупарево. Козацькі хрести на могилах обвіваються вітрами Бузького лиману і, на жаль, уже майже всі поглинуті його водами. Лише поодинокі козацькі могили з кам’яними хрестами дочекалися пошани і догляду нащадків сьогодні.

«Переступайте наш поріг, беріть скарби нетлінні в руки»

16 жовтня до нашої бібліотеки завітали учні економічного ліцею №1. Людмила Павлівна, бібліотекар ліцею, вже неодноразово приводить  учнів до нас у гості. Ми проводимо спільно заходи до важливих дат та по  темам, які цікавлять нашу молодь.

Багато дітей прийшли вперше до нашої бібіліотеки. Бібліотекарі ознайомили дітей з напрямками роботи бібліотеки, з її відділами. Дуже емоційно сприйняли екскурс в минуле нашої Батьківщини. Тетяна Федорівна провела екскурсію по культурно-мистецькій вітальні «Українській світ», де діти не встояли та почали приміряти на себе вишиванки, доторкатися до старовинних експонатів, до глечиків, які зберегли запах парного молока.

Людмила Зіновіївна розповіла про козацьке минуле Жовтневщини, ознайомила учнів з  краєзнавчою діяльністю бібліотеки, з  напрацюваннями краєзнавчо-інформаційного центру «КРАЙ», презентувала ілюстративно-документальну виставку «Славетне козацтво Жовтневщини».

IMG_7138

З діяльністю міжрайонного ресурсного центру ознайомила учнів Ганна Дмитріївна. МРЦ відкрився для мешканців міста з активною життєвою позицією для проведення громадських обговорень, заходів, круглих столів, засідань клубів за інтересами, для занять волонтерською діяльністю.

Бібліотекар Тетяна Анатоліївна зробила огляд блогу «Курс на Корабельний», розповіла в  яких рубриках знаходиться історична інформація, де можна знайти фото та матеріал нашого заходу, інформацію по Корабельному району та інше.

Діти  залишилися задоволені заходом, записалися до бібліотеки, їх очі блищали. А для  бібліотекарів – це найкраща нагорода.

«С чистыми помыслами и верой в силу украинской нации!» (День казачества на Покрову)

В этом году вместе с нашим партнером — «Морским специализированным портом «Ника-Тера» — мы решили  принять участие в организации и проведении празднование Дня казачества и сделать это мероприятие ежегодным.

 

Дата мероприятия выбрана не случайно. День Покрова Пресвятой Богородицы, который отмечается 14 октября, является главным праздником украинского казачества.

 

В этом году «День казачества на Покрову» проводится под девизом «С чистыми помыслами и верой в силу украинской нации!»

 

В субботу, 11 октября, парк Богоявленский встретил жителей и гостей Корабельного района на большом и светлом празднике «День казачества на Покрову», который объединил всех, кому не безразлична история и единство Украины.

Проведение этого праздника в Николаеве инициировали казацкая громада Николаевской области и ООО «МСП «Ника-Тера», они же стали и главными организаторами. Помогали организовать и провести мероприятие сотрудники нашей библиотеки, представители общественных организаций, учебных заведений района, глава Корабельной райадминистрации и другие небезразличные люди. Александр Цуканов выразил надежду, что такой праздник станет традиционным.

В воскресенье, 12 октября, на улице Советской казаческая община Николаева устроила для жителей празднование Дня украинского казацтва. 

Мероприятие проходило по инициативе казацкой громады Николаевской области и «Морского специализированного порта Ника-Тера», а также при поддержке Николаевской областной государственной администрации, исполкома Николаевского городского совета, при активном участии библиотеки №18. Наша библиотека, используя возможности межрайонного ресурсного центра, сплотила вышеуказанные организации для реализации плана проведения мероприятия.

После открытия праздника в Каштановом сквере николаевские казаки собрали огромную булаву как символ защиты Николаева, изготовленную при содействии морского терминала «Ника-Тера». После этого ее передали в Николаевский областной краеведческий музей.

Каждое казацкое мероприятие мы будем проводить под этой булавой, — объяснил заместитель начальника порта «Ника-Тера» Анатолий Петров.

Сотрудники библиотеки оформили стенд «Славне козацтво Жовтневщини», на котором представлены материалы с  интересными и уникальными фактами из жизни казаков Никодаевщины.

 Одними из основных задач праздника было воспитание в молодом поколении патриотизма и уважения к давним традициям. Поэтому на мероприятие пришло очень много детей – учеников школ Николаева и области.

https://news.pn/ru/RussiaInvadedUkraine/115997

http://www.korabelov.info/v-parke-bogoyavlenskij-otprazdnovali-den-kazachestva-na-pokrovu-video.html