Чорнобильський вітер по душах мете
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде,
…Лиш пам’ять усе пам’ятає.
18 квітня в читальному залі бібліотеки для учнів економічного ліцею №1 була проведена година пам’яті «Чорна спадщина Чорнобиля». Дітей ознайомили з презентацією «Чорна трагедія на кольоровій землі», продемонстрували відео «Чорнобиль — 30 років потому».
Чорнобиль… Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань. Тридцять років віддаляє український народ від тієї вікової трагедії.
26 квітня 1986 року о першій годині 26 хвилин на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Чорнобиль нагадав цілому світу, що в самому серці Європи живе великий народ. Світ спочатку почув слово «Чорнобиль», а потім таке незвичне – «Україна».
1986 рік – аварія на Чорнобильській АЕС назавжди залишиться в наших серцях вічним болем. Наслідки аварії страшні. Це мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона відчуження» – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища. Зона відчуження – злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 кв. км . Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас це Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край Батьківщини. Це наша зона національної трагедії.
Б’ють тривожним нaбaтом дзвони Чорнобиля… Вони нaгaдують… Пaм’ятaйте! Хай не повториться! Хай земля зaцвітaє навесні пишним буйством кольорів, пнуться до сонця трави, повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею, а кожен новий день сповнює наші серця миром та спокоєм. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
korabelniy