Posts Tagged ‘Шевченко Т.Г.’

Вшанування дати повернення великого Кобзаря на рідну українську землю

22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.

Сьогодні, біля пам’ятника Т.Г.Шевченко в Миколаєві традиційно вшанували дату повернення великого Кобзаря на рідну українську землю. Для Корабельного району ця річниця стала особливою. Семеро дітей, учнів ЗОШ №54 були нагороджені грамотами і цінними подарунками за успішну участь у шевченківському конкурсі, оголошеному на початку 2014 року нашою бібліотекою  та громадською організацією «Вітовське українське товариство».

Такого успіху діти досягли завдяки самовіданній праці вчителя української мови та літератури Гусєвій Валентині Анатолівні, взаємодії з бібліотекою  та громадською організацією « Вітовське українське товариство».

Тільки вчитайтеся в рядки вірша учениці 6-ого класу Шліхти Юлії і ви зрозумієте, яке прекрасне молоде покоління підростає в Україні, вивчаючи і шануючи великого поета.

Буде вічною Вкраїна

Не загине твоє слово, великий пророче

Твої думи- сиротини, безсоннії ночі!

До твоїх висот та правди треба йти віками,

України сине милий, Кобзарю наш славний!

Твої думи, що як сонце – незбагненні, вічні,

Знають щастя наше й горе, нашу біль відвічну,

Будуть жити – величати рідну Україну,

Ту, як ти міг любити, як матір єдину!

Буде вільною ходою йти уся родина,

Щоб збагнути – осягнути люблячого сина!

Слово, сповнене Любові, в віки з неба плине –

Буде вічною Вкраїна! Слово не загине!

Історичні нотатки

«Каневский корреспондент «Киевского телеграфа» пишет… следующее: В Канев останки праха Т. Г. Шевченко на пароходе по Днепру прибыли вечером 20 мая. И здесь также народ разного возраста и наций толпился и старался, чтоб удостоиться нести гроб в церковь св. Георгия, в которую, за теснотой народа, не было возможности протолпиться.

В продолжение трех дней, при множестве народа, служили панихиды по усопшему. Здесь было сказано несколько речей на языке малороссийском и одна на польском, все эти речи глубоко западали в душу слушателя и невольные слезы вызвали на глаза.

Мая 23 мы проводили тело на Чернечью гору, где предали его вечному покою. На могиле предполагается поставить памятник, и гора, отделенная от города на две версты, с этих пор будет именоваться «Могилой Шевченко».

 

«Книжный вестник», 1861, № 14 — 15.

http://www.korabelov.info/perepokhovannya.html

Реклама